Ангеліна Кріхелі - Оманливе кохання, Ангеліна Кріхелі

Зло зиркнув на притихлу дівчину.

– Не діставайся ж ти нікому? – іронічно спитав він, підходячи ближче. – А я сподівався, що підлості були лише частиною твого образу Ельвіри. Я все виправлю у своєму житті. Але моя пропозиція дружби більше не дійсна для тебе, – сказав як відрубав.

Не чекаючи її відповіді, Сашко пройшов повз, відчайдушно ламаючи голову над тим, як тепер знайти Варвару.

Сама ж Варя, яка розіграла ситуацію з таксистом, завмерла біля входу до вокзалу. Здивовано дивилася, як коханий кричав на Еллу. Вона не чула слів, але добре вивчила його міміку та жестикуляцію.

Потім він пішов, а Елла лишилася. Розплакалася, буквально звалившись на лаву позаду.

Дівчина піддалася душевному пориву іповернулася. Тихо опустила сумку перед собою і сіла поряд. Обняла Еллу за плечі, схиляючи до себе тремтячу від надривного плачу закохану. О, як вона співчувала їй, як розуміла! Виходить, Сашко кинув їх обох?

– Ти не плач, – тихо попросила вона. – Все буде добре. Слова нічого не значать, звісно. Але я вже переживала потрясіння і знаю, що...

Елла раптом підвела голову, різко відсторонилася й обпекла утішницю відверто злим поглядом.

– Проходила, звичайно! Коли до шикарного ліжка мого чоловіка лізла! – уколола вона. – Не треба казок, що ти не знала...

Варвара відсахнулася. На очі накотилися сльози відчаю та провини перед усім світом одразу і, зокрема, перед цією тендітною дівчиною навпроти. Адже вона вкрала її щастя двічі. Обидва рази через незнання, але навряд чи їй від цього легше.

– Вибач мені, – пробурмотіла Варя.

Сильні й теплі руки обняли її за плечі та притягли до себе. Навіть не обертаючись, вона легко впізнала Сашка… Його дотики, парфуми, рукави сорочки...

– А тепер, Елло, ти розкажеш правду. Сама! – твердо наказав він.

У Варі все стиснулося всередині.

– Чому ти повернувся? – спитала майже пошепки.

– Бо тобі нема куди їхати в чужій країні. Тому що я не відчував, що ти далеко. Бо коли-небудь ти повернулася б на вокзал, щоб поїхати. А я тебе нікуди не відпущу.

Елла здивовано моргнула, перестала плакати. Вона остаточно переконалася в тому, що для цих двох будь-яка людина – третя лишня. Тяжко зітхнувши, покаянно опустила голову і чесно зізналася суперниці у всьому.

Несподівано стало легше, коли байдужість до чоловіка, ненависть до свекра, сум за матір’ю та любов до чужого Сашка перетворилися на слова.

Упродовж її маленької «сповіді» Варя мовчала і не сміла ворухнутися.

– Найтемніший час настає саме перед світанком, – сказала вона, зрозумівши, що Елла більше нічого не додасть. Знову присіла поряд. – Я теж не кохала свого чоловіка. А його зрада більше поранила мою гордість, ніж серце. І Ростислава не кохала, намагалася жити як усі. Будувати якісь стосунки з нібито вільним чоловіком. Тільки все це оманливе кохання. І образа оманлива...

Вона замовкла, не знаючи, що сказати.

Елла схлипнула, дивлячись на пару перед собою.

– За десять хвилин мій потяг, – сказала невпопад. – Пообіцяйте бути щасливими, – сумно попросила дівчина.

Варя стиснула руку коханого, який обіймав її. Відчула, як він кивнув.

Від цього серце захоплено затрепетало.

– Обіцяю, – тихо й урочисто сказала вона.

Елла підвелася з лави, кивнула їм на прощання і, не обертаючись, вирушила шукати свою платформу і своє місце у житті.

Варя повернулася до Олександра. Він ніжно взяв її обличчя у свої долоні й попросив:

– А тепер пообіцяй те саме мені. Тому що я не уявляю свого життя без тебе.

– Я люблю тебе, Сашко, – тепер уже вона плакала від щастя, з радістю підставляючи губи для болісного солодкого поцілунку й обіцяючи самій собі ніколи надалі не сумніватися в ньому.

Кінець

З цією книгою читають Короткий любовний роман 410825 Моя хороша дівчинка Ліля Ваніль 1695056 Сучасний любовний роман 412982 Нестерпний бос. Наречений за контрактом Астра Вєєр 2392843