Лаванда Різ - Зграя, Лаванда Різ

- Ти теж повір мені, Едвард , що проти тих, хто з’явиться сюди - ви не вистоїте! - закричала я, на секунду втративши над собою контроль. - О, як би я хотіла тобі все розповісти! Може бути коли-небудь. Я хочу вам допомогти тому що ... Ти б прийняв мене в свою сім'ю, Едвард? - раптом вирвалося це питання, і я відчула, як у мене на очі виступили сльози. Так, вульфени теж плачуть. Від радості, від горя, коли їх захльостують почуття.

- Звичайно, - розгубився Ед, побачивши мої сльози.

- Ось тому, - видихнула я, обійнявши його з усієї сили.

- О боже, ти мене зараз задушиш!

- Пробач, - розсміялася я, - Але мені вже легше, ці млинці дійсно мають магічну силу.

- Ага, млинчики як же. І хто цей друг? Він що, якийсь таємний супер агент, який займається нездійсненними місіями?

- На кшталт того. Його звуть Неш. Ми з ним зустрічалися один час, я була його першим коханням, але потім обставини склалися так, що мені довелося поспішно поїхати. Ми з Нешом не бачилися чотири роки, хоча вся ця історія мохом поросла. Не склалось. Я розговорилася з тобою лише для того, щоб тебе не бентежила моя ніжність до цієї людини. У Неша особлива специфікація, в своїй справі він дійсно дуже крутий. Думаю, з його приїздом в цьому місті стане спокійніше.

- Вже палаю бажанням його побачити, - надувшись, пробурчав Ед , занадто очевидно ревнуючи, і я жартівливо штовхнула його в плече.

І тут раптом Пру моторошно дико розкричався, почавши битися в клітці немов у припадку. Такого на моїх очах з ним ще не траплялося.

- Господи, що такого сталося з твоїм птахом?!

- Пру поводиться так, коли поруч небезпека, - безбарвним тоном проказала я, не наважуючись сказати Еду, що така істерика з моїм вороном трапилася вперше. А значить, це була не просто небезпека. Можна було тільки припускати, що буває гірше. - Потрібно спуститися до залу.