Дроянда - Кохання за сценарієм (але не за її), Дроянда

— Я просто хочу, щоб наша історія стала легендою, — вона блиснула очима.

— О, вона вже стає, — він усміхнувся й схопив її ноутбук. — Але давай додамо ще трохи драми. Що, якщо в цей момент…

— Хтось увійде до кімнати? — вона підняла брову.

— Або один із них усвідомить, що закохується?

Між ними зависла тиша. Вони обидва знали, що це вже не просто вигадка.

— Добре, — кивнув Микита, усміхаючись. — Але спочатку треба ще раз усе перечитати, додати деталі, щоб історія була ідеальною.

Аня з захопленням кивнула.

— Ага, і зробити так, щоб емоції між героями відчувалися на кожній сторінці.

Він відкинувся на спинку дивана, дивлячись на неї з теплотою.

— Ти розумієш, що ми пишемо не просто книгу, а частину нас самих?

Вона на мить замислилася, а потім тихо сказала:

— Саме тому я хочу, щоб усе було ідеально.

Микита обережно взяв її за руку.

— Тоді вперед, напарнице. Створимо історію, яку всі запам’ятають.

Аня усміхнулася й відкрила файл. Вони продовжили працювати, додаючи останні штрихи, а коли все було готово, відправили рукопис редакції.

— Тепер чекаємо на відповідь, — сказала Аня, закриваючи ноутбук.

— А поки… — Микита нахилився ближче. — У нас є трохи часу, щоб написати ще одну історію… але цього разу — не на папері.

Вона з посмішкою зустріла його погляд. Їхня історія тільки починалася.

Микита підняв брови і з посмішкою подивився на Аню.

— Костя кликав? Ну, тоді йдемо. Вечеря з друзями — це завжди класно, тим більше якщо Костя щось смачне приготував.

Аня кивнула, зашарівшись, але з цікавістю. Вони з Микитою направилися до Кості, знаючи, що це буде ще одна цікава зустріч, яка залишить багато емоцій.

— Сподіваюся, він не знову здивує нас чимось незвичним, — сказала Аня, коли вони підходили до дверей Костиного дому.

Микита сміявся:

— Якщо це буде щось екзотичне, я буду готовий до будь-яких сюрпризів.