Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя

Тому прошу тебе не поспішати. Ти чуєш, Весно? Я тебе благаю! Хоч людям Богом не дано літати, Та подумки з тобою я літаю. «Весняно котрий день буяє…»
Весняно котрий день буяє Книжкове в Арсеналі свято. Хто там ці дні не побуває, Той буде сильно жалкувати. Ідіть із друзями, з сім’єю Туди, де нині свято слова, Бо книга сутністю своєю То є знання, життя основа. Вона, як друг, розповідає Про все, що в цьому світі сутнє. Того ж, хто книжки не читає, Незавидне чека майбутнє. «Непередбачуваний квітень…»
Непередбачуваний квітень Знов забира у нас тепло. Удень було ще майже літо, А вже надвечір понесло У піднебессі ситі хмари, І вітер люто стугонить. Верни свої нам, весно, чари! Але вона вже, мабуть, спить… «Алокрылая чайка рассвета…»
Алокрылая чайка рассвета На востоке зажгла горизонт, И апрельское утро, как летом, Раскрывает небес синий зонт. Ярче, ярче становятся краски В колокольной почти тишине. Снова солнце, волшебник из сказки, Добрых сил добавляет весне. Новый день по Одессе шагает, И те чувства, что в сердце ношу, Я словами в молитву слагаю И у Бога лишь мира прошу. «А что Одесса? Вроде, как всегда…»
А что Одесса? Вроде, как всегда. Улыбки, солнце, море… – все здесь рядом. Да, многие видал я города, Но для меня