Дроянда - Кохання за сценарієм (але не за її), Дроянда

Аня сиділа за ноутбуком у вітальні, напружено друкуючи чергову сцену сценарію. Вечірка в Кості вже майже згасала, більшість гостей розбрелися по кімнатах або вийшли на балкон подихати свіжим повітрям. Валерія та Даша обговорювали щось біля каміна, а Олександр сперечався з кимось про класичне кіно.

Микита спостерігав за Анею. Вона була занадто зосереджена, не звертала уваги на шум навколо, пальці швидко бігали по клавішах. Він усміхнувся — така серйозна, така вперта…

Тихо підійшов ззаду й нахилився ближче.

— Ти знову працюєш… — його голос прозвучав хрипло, а губи торкнулися її шиї.

Аня здригнулася від несподіванки, але не встигла нічого сказати — він вже обережно прикушував її шкіру, залишаючи гарячі поцілунки вздовж шиї. Вона відчула, як тіло напружилося, а потім мимоволі розслабилося під його дотиками.

— Микито… — видихнула вона, але її голос прозвучав не так суворо, як вона хотіла.

— Ш-ш-ш… — він ще раз ніжно поцілував її в шию. — Ти працюєш занадто багато, розслабся хоч трохи.

Вона повернула голову, і їхні погляди зустрілися. Очі Микити були темними, майже небезпечними, але в них була грайливість.

— А якщо я не хочу розслаблятися? — прошепотіла Аня, намагаючись не видати, як сильно її зачіпають його дотики.

— Тоді я змушу тебе, — він легенько торкнувся кінчиками пальців її зап’ястя, змушуючи її серце битися швидше.

Їх перервали голоси Валерії та Даші, які підходили ближче. Аня швидко вирівняла спину й зробила вигляд, що нічого не сталося, хоча її щоки горіли.

— Ну що, сценаристи, придумали новий хід? — весело запитала Валерія.

Микита усміхнувся, відходячи від Ані, але залишаючи після себе відчуття тепла й тремтіння на її шкірі.

— О так, дуже цікавий сюжет…

Аня кинула в нього подушку.