Iрина Давидова - Моя слабкість, Iрина Давидова

Глава 12

― Ну, ти подруга даєш. А чому мені не розповідала про те, що сталося між вами в лісі?

Я зітхнула, подивившись на Галю, і відпивши вина зі свого келиха, відставила його на стіл.

― Я не хотіла нікому про це говорити. Сталося і сталося.

― Але він тобі подобається. І як я зрозуміла, в сексі теж хороший. Чому б і не спробувати з ним побудувати відносини?

― Галь, в тому й річ, що, між нами, тільки секс і був. Отримали задоволення і розійшлися. Він більше ні на що не здатний. Я маю на увазі стосунки.

― Чому ти так вирішила?

― Бо бовдур. Він навіть квіти не може подарувати. Бо вважає, що таким чином прогнеться під жінку.

― Тю, так це елементарний жест. Що такого в тому, якщо чоловік подарує квіти дівчині, яка йому подобається.

Ось і я не розуміла. Одному Гриші зрозуміло, що це щось погане.

― На чай він приперся о другій годині ночі.

― Це коли?

― А після клубу, коли ми там зустрілися. Він відвіз мене додому і повернувся до вас. А потім знову до мене. Ну я і сказала про квіти, а Гриші це не сподобалося. Тобто, трахатися зі мною нормально, мені не принизливо, що ти приїжджаєш пізно вночі за сексом, а квіти купити принизливо. Нехай гуляє.

― Нам чоловіків ніколи не зрозуміти. Випиймо за те, щоб чоловіки мислили завжди в правильному для нас напрямку.

Я хмикнула, і піднявши свій келих, стукнулася об Галін.

― Сумніваюся в цьому, ― відпила вина, і зітхнула.

― Сумуєш за ним?

― Злюся на нього. Він занадто багато собі дозволяє.

― Ну так, подруга, те, що він дзвонить твоїй мамі дуже дивно. Хоча, якщо подивитися з іншого боку, він думає про тебе, і таким чином намагається дізнатися, чим ти живеш.

― Галь, не неси дурниці. Він би міг мені особисто дзвонити. До того ж він ревнивий, що дуже мене лякає.

― Цікаво. Є щось, що ти мені не розповіла?

― Ой, мала не обережність сказати, що на побачення кличуть, так він відразу ж прилетів до мене на роботу. І це з урахуванням, що в той день він погано себе почував. До речі, сказав, що будь-хто, хто до мене підійде, пошкодує. Нормально?

― Та він у тебе ще той самець. А мене таке заводить. Цікаво, Максим теж власник, чи йому все одно?

Я примружилася і посміхнулася.

― Ти хочеш сказати...

― Ні, я не спала з ним. Але Григор'єв за мною доглядає. Для нього подарувати квіти дівчині не принизливо.

― Нічого собі! ― захоплено вимовила я, округливши очі. ― Подумати не могла. Але мені здається, що Макс хороший хлопець.

― Правда?

― Так. Принаймні він не поводився як свиня. Але скажу так, не віддавайся йому занадто швидко. Нехай помучиться.

― Не переживай, цим я його точно помучу. Нехай доведе, що я йому потрібна. А ні, значить нехай гуляє.

― Знала б, що Гриша такий, теж би мучила його. Хоча я не приховую, я хотіла його, і на продовження не розраховувала. Як і зараз не розраховую, але цей грубіян сам спокою мені не дає.

― Нічого, Нін, ось як приспічить, так він ще завалить тебе квітами.

Я кинула на неї сумний погляд і посміхнулася.

― Мені не потрібні квіти заради сексу. Я хочу, щоб чоловік поважав мене і цінував. Ой все, набридло соплі мотати на кулак. Поговорімо про щось інше.

І тільки я збиралася долити вина в наші келихи, як на мій телефон прийшло повідомлення.

― Прокинувся.

― Гриша?

― Ага. Читати, чи проігнорувати?

― Прочитай і проігнор, ― хмикнула подруга, і сама розлила вино по келихах, ― цікаво ж, що пише.

― Напевно, яку-небудь гидоту.

Відкрила повідомлення і примружившись, прочитала що мені надіслав Гриша.

"Сподіваюся, сьогодні тебе не понесе з подругою в клуб? "

― До чого це він? До речі, треба подумати про клуб.

― Дивне питання. Чому його це хвилює? О! Знаю.

― Що?

― Зараз напишу, що знову зібрався з бабами тертися? Боїшся, що побачу?

― О, пиши, пиши. Цікава його реакція.

"З якою метою цікавишся? Баб гріти будеш на колінах?"

― Нехай не думає, що один він має право питання ставити. Я ще у мужиків не питала, коли й куди мені можна ходити.

― Ні, я правда не розумію його. Ну хочеш ти бабу, так бери й роби її своєю, ― обурено вимовила Галя, і одним махом допила вино.

― А він і зробив, на словах. Думає, що я покірно смирюся з цим. Звичайно!

― Тобі б якось провчити його. Треба щось цікаве придумати.

― Мене знаєш, що злить? Те, що мама на його боці. Розумієш? То я, бачте, Гриші уваги не приділяю, то я йому не даю спокійно хворіти. А я що винна, що він такий нервовий, з нібито отруєнням прибіг перевіряти ні з ким я не затискаюся в кутку? Та я думаю, у нього й отруєння не було. Просто хотів заманити мене до себе.

― Мама просто переживає, що ти ще не заміжня. Хоча нам ще гуляти й гуляти.

― Я теж так думаю, і заміж поки не хочу. Як представлю... Ой, ― відмахнулася і здригнулася, почувши оповіщення про вхідне повідомлення. ― Як діти.

― Від нього?

― Ага. "Здається, я вже раніше пояснював причину присутності баб на ділових зустрічах."

― Нічого собі, ― ледве не присвиснула Галя, плескаючи довгими віями, ― тобто, він прямим текстом тобі каже, що продовжить тягати повій на зустрічі?

Після усвідомлення його слів мені стало прикро. Не просто що не хочеться з ним розмовляти, а прямо прикро до сліз.

― Ну тепер принаймні зрозуміло, що йому плювати на мої почуття, і плювати на мене. Він нічого не зрозумів.

― Знаєш, що, а давай тебе з ким-небудь познайомимо, ― запропонувала подруга, дістаючи з поруч лежачої сумочки телефон. ― Я зараз у Макса дізнаюся, чим він сьогодні буде займатися. Ну, або завтра. Коротше, нам тебе знайомити треба на очах у Гриші.

― Ти що, він мене приб'є!

― Ну, цього ми не допустимо, а ось ревнощі у нього викличемо. Може тоді до тугодума дійде, що тобі неприємна присутність баб в його компанії. Нехай на своїй шкурі відчує це.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍