Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 5. Мертві душі, Микола Васильович Гоголь

Гоголь, а його твір — будуть “Мертві душі”?» (Стефаник В. Поети і інтелігенція // Стефаник В. Повне зібр. творів: У 3 т. — К.: Вид-во АН УРСР, 1952. — Т. 2. — С. 82).

Ці судження письменників закладали основи інтерпретаційних ідей українського літературознавства.

* * *

6 жовтня 1843 р. Гоголь доручив С. Шевирьову приступити до другого видання «Мертвих душ», причому відмовився від будь-яких змін у поемі. «Поправок не потрібно, — писав він, — окрім хіба в мові, що ти можеш зробити краще за мене. Якщо я ж тепер до чого-небудь доторкнуся, то багато чого не залишиться на місці і забере це не мало часу. Поправки мають бути зроблені тільки тоді, коли я буду розумніший» (XII, 224).

У зв’язку з настроями Гоголя, викликаними реакцією публіки на «Вибрані місця», поправки дійсно відкладалися, а текст доповнився передмовою — зверненням до читачів, у якому автор визнавав недоліки книги: «У книзі цій багато що описано невірно, не так, як є і як насправді діється у російській землі, тому що я не міг запізнати всього, замало життя людини на те, щоб пізнати одному і соту долю того, що діється у нашій землі» (VI, 587), і просив читачів висловлювати свої зауваження, обіцяючи врахувати їх із вдячністю. Напередодні виходу «Вибраних місць» Гоголь намагається розширити читацьку аудиторію і, отримавши велику інформацію, скорегувати задум другого тому.

Гоголь говорить про тісний зв’язок його поеми з «Вибраними місцями» і навіть у листі до Шевирьова від 20 січня 1847 р. намагається призупинити продаж книги, яка вийшла у 1846 р., поки не вийдуть «Вибрані місця». У «Чотирьох листах до різних осіб з приводу “Мертвих душ”» Гоголь писав: «Перша частина, попри всю свою недосконалість, головне діло зробила: вона поселила у всіх огиду від моїх героїв і від їх нікчемності; вона рознесла деяку мені потрібну тугу від самих себе. Поки для мене цього досить… Ще вся книга не більш як недоносок; але дух її рознісся вже від неї незримо, і сама її рання поява може бути корисна мені тим, що спонукає моїх читачів зазначити всі промахи щодо суспільних і приватних порядків усередині Росії…» (VIII, 295). Викладаючи у «Вибраних місцях» позитивну програму перетворень, Гоголь намагався пригасити критичний пафос першої частини поеми. Однак переробка так і не відбулася і перший том поеми за життя Гоголя більше не перевидавали.

Прижиттєві видання першого тому «Мертвих душ» (1842, 1846) вийшли зі значними цензурними правками та помилками. Уперше текст «Мертвих душ» з рукописами вивірили М. Тихонравов і В. Шенрок, готуючи десяте видання творів Гоголя. Тоді були внесені виправлення в канонічний текст і опубліковані чорнові варіанти першого тому поеми.

Публікація першого тому поеми викликала жвавий інтерес сучасників, які з нетерпінням чекали виходу обіцяних Гоголем наступних частин. У листі до П. Плетньова від 17 березня 1842 р. Гоголь так оцінює свій майбутній твір: «Він важливий і великий, і ви не судіть про нього з тієї частини, яка готується тепер з’явитися на світ… Це не більше як тільки ґанок до того палацу, який у мені будується» (XII, 46).

Робота над другим томом розпочалася, на думку Ю. Манна, ще 1840 р. (Манн Ю.В. В поисках живой души: «Мертвые души». Писатель — критика — читатель. — М.: Книга, 1984. — С. 173). Так, у листі до М. Погодіна від 28 грудня 1840 р. письменник свідчив: «…займаюся переправленнями, виправленнями і навіть продовженням “Мертвих душ”, бачу, що предмет стає глибшим і глибшим» (XI, 325), а в листі до С. Аксакова від 5 березня 1841 р. Гоголь висловлював сподівання, що для закінчення «Мертвих душ», які, за його задумом, мали складатися з трьох томів (подібно до трьох частин «Божественної комедії» Данте), йому потрібно «ще три роки» (XI, 330).

Із листів письменника цього періоду стає відомо, що можливість продовження поеми він пов’язував із власним самовдосконаленням: «Твори мої так тісно пов’язані з духовною самоосвітою і таке мені потрібно до того часу перенести внутрішнє сильне виховання душевне, глибоке виховання, що не можна і сподіватися на швидку появу моїх нових творів» (XII, 222). У 1843 р., за версією П. Анненкова, Гоголь спалює написані розділи: «Якщо не можна з достовірністю говорити про цілісне знищення рукопису другого тому в цей час, то, здається, можна припустити його цілісну переробку, що прирівнюється до знищення» (Анненков П.В. Литературные воспоминания. — С. 124). Скарги письменника на занепад творчих сил, на погіршення здоров’я також яскраво помітні в листах цих років.

Перше спалення рукопису другого тому поеми сталося в липні 1845 р. Тоді вцілів один зошит з останньою главою першої редакції. У «Чотирьох листах до різних осіб з приводу “Мертвих душ”» (1847) Гоголь зізнавався: «Поява другого тому в тому вигляді, в якому він був, спричинила б скоріше шкоду, ніж користь. Потрібно брати до уваги не насолоду якихось любителів мистецтв і літератури, але всіх читачів, для яких писалися “Мертві душі”. Змалювання декількох прекрасних характерів, що виявляють високе благородство нашої породи, ні до чого не приведе. Воно розпалить тільки одну даремну гордість і хвастощі… Ні, буває час, коли не можна інакше спрямувати суспільство або навіть все покоління до прекрасного, поки не покажеш всієї глибини його справжньої мерзоти; буває час, що навіть зовсім не слід говорити про високе і прекрасне, не показавши тут же ясно, як день, шляхів і доріг до нього для кожного. Остання обставина була мало і слабо розвинута в другому томі “Мертвих душ”, а вона повинна була бути чи не головною; ось тому він і спалений» (VIII, 298).

Після спалення Гоголь призупиняє роботу над другим томом поеми і видає «Вибрані місця із листування з друзями». Книга побачила світ на самому початку 1847 р.

Давно помічено дослідниками зв’язок між другим томом і «Вибраними місцями». Ю. Барабаш резонно зазначає, що «все “Листування”, взяте в цілому, було такою передмовою» до другого тому (Барабаш Ю. Гоголь: Загадка «Прощальной повести»: («Выбранные места из переписки с друзьями». Опыт непредвзятого прочтения). — М., 1993. — С. 258).

«Вибрані місця» є спробою викладу комплексу ідей, тієї позитивної програми, яка мала бути втілена в художній оповіді другого тому. Це ті засади ідеального світу, що мали привести до спасіння «мертвих душ». Апостольські листи-послання з «Вибраних місць» Гоголя накреслюють обриси нового світу, коли і мало наступити Воскресіння. Однак другий том лишився в центрі уваги письменника, потребуючи всіх його творчих зусиль.

У листі до