Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь

До четвертого тому видання творів Миколи Гоголя у семи томах увійшли повісті 1835‒1842 років, зокрема «петербурзькі» повісті — «Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного», «Ніс» і «Шинель».
У коментарях представлена бібліографія перекладів окремих творів письменника українською мовою.

Національна Академія наук України
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка
Випущено на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою «Українська книга».
© Улюра Г.А., коментарі, 2009
© НВП «Видавництво “Наукова думка” НАН України», дизайн, 2009

Микола Гоголь

Зібрання творів у семи томах

Том 4

Повісті*

До 200-ліття від дня народження

Упорядник П.В. Михед

Коментарі Г.А. Улюри

У виданні використано ілюстрації художника В. Табуріна до книги 1908 р. «Полное собрание сочинений Н.В. Гоголя»

На фронтиспісі портрет М. Гоголя роботи О.А. Іванова, 1841

Невський проспект*

Немає нічого кращого за Невський проспект, принаймні в Петербурзі; для нього він — усе. Чим не пишається ця вулиця — красуня нашої столиці! Я знаю, що жоден з блідих і чиновних її жителів не проміняє на всі блага Невського проспекту. Не тільки хто має двадцять п’ять років віку, прекрасні вуса та чудово пошитий сюртук, а навіть той, у кого на підборідді прохоплюється біле волосся і голова гладенька, як срібне блюдо, і той у захваті від Невського проспекта. А дами! О, дамам ще приємніший Невський проспект. Та й кому ж він не приємний? Як тільки ступиш на Невський проспект, так уже й пахне самим гулянням. Хоч би й мав яку потрібну, необхідну справу, та, ступивши на нього, напевне забудеш про всяке діло. Тут єдине місце, де показуються люди не з необхідності, куди не загнала їх потреба і меркантильний інтерес, що охоплює весь Петербург. Здається, людина, стрінута на Невському проспекті, не така егоїстична, як на Морській, Гороховій, Литейній, Міщанській та інших вулицях, де жадібність, і корисливість, і потреба позначаються на перехожих і на проїжджаючих в каретах та на дрожках. Невський проспект є загальна комунікація Петербурга. Тут житель Петербурзької або Виборгської частини, що кілька років не бував у свого приятеля на Пісках чи коло Московської застави, може бути певен, що зустрінеться з ним неодмінно. Ніякий адрес-календар[1] і довідкове місце не дадуть таких вірних відомостей, як Невський проспект! Всемогутній Невський проспект! Єдина розвага бідного на гуляння Петербурга! Як чисто заметені його тротуари, і, Боже, скільки ніг залишило на ньому сліди свої! І незграбний брудний чобіт відставного солдата, під вагою якого, здається, тріскається сам граніт, і мініатюрний, легкий, як дим, черевичок молоденької дами, що обертає свою голівку до блискучих вікон магазину, мов соняшник до сонця, і грімка шабля сповненого надій прапорщика[2], яка проводить по ньому різку подряпину, — все позначається на ньому могутністю сили або могутністю кволості. Яка швидка відбувається на ньому фантасмагорія протягом одного тільки дня! Скільки витримає він змін протягом однієї доби! Почнемо з раннього ранку, коли весь Петербург пахне гарячим, щойно випеченим хлібом і наповнений бабусями у драних платтях та салопах[3], що чинять свої наскоки на церкви і на співчутливих перехожих. Тоді Невський проспект безлюдний: огрядні власники магазинів і їх комі[4] ще сплять у своїх голландських сорочках або милять свою благородну щоку і п’ють кофе; старці збираються під дверима кондитерських, де сонний ганімед[5], що літав учора, як муха, з шоколадом, вилазить з мітлою в руці, без галстука, і шпурляє їм черстві пиріжки та недоїдки. По вулицях плентається трудовий народ: іноді переходять її руські мужики, поспішаючи на роботу, в чоботях, так забруднених вапном, що їх і Катерининський канал, відомий своєю чистотою[6], неспроможний був би обмити. В цей час звичайно не годиться ходити дамам, тому що руський народ любить висловлюватися такими гострими виразами, яких вони, певне, не почують навіть у театрі[7]. Іноді сонний чиновник проплентається з портфелем під пахвою, якщо через Невський проспект лежить йому дорога в департамент. Можна сказати з певністю, що в цей час, тобто до дванадцятої години, Невський проспект не становить ні для кого мети, він править тільки за засіб: він поступово наповнюється особами, що мають свої заняття, свої клопоти, свої прикрості, але зовсім не думають про нього. Руський мужик говорить про гривню, чи про сім шагів міді, старики і старухи розмахують руками або говорять самі з собою, іноді з досить промовистими жестами, але ніхто їх не слухає і не сміється з них, хіба що хлопчики у пістрьових халатах[8], що з порожніми штофами або готовими чобітьми в руках прудко біжать по Невському проспекту. В цей час, хоч би що ви на себе наділи, хай навіть замість капелюха картуз був би у вас на голові, хоч би й комірчики надто далеко висунулись з-під вашого галстука, — ніхто цього не помітить.

О дванадцятій годині на Невський проспект роблять наскоки гувернери всіх націй зі своїми вихованцями в батистових комірниках. Англійські Джонси і французькі Коки йдуть під руку з довіреними їхньому батьківському піклуванню вихованцями і з пристойною солідністю пояснюють їм, що вивіски над магазинами робляться для того, щоб можна було за допомогою їх дізнатись, що є в самих магазинах. Гувернантки, бліді міси і рум’яні слов’янки, ідуть величаво позад своїх легеньких, вертлявих дівчаток, наказуючи їм підіймати трохи вище плече й триматися рівніше; коротше кажучи, в цей час Невський проспект — педагогічний Невський проспект. Але чим ближче друга година, то менше число гувернерів, педагогів і дітей: їх, нарешті, зовсім витісняють ніжні їхні батьки, що йдуть під руку зі своїми строкатими, барвистими, слабонервними дружинами. Потроху приєднуються до них всі, що покінчили досить важливі домашні справи, як-от: поговорили зі своїм лікарем про погоду і про невеличкий прищик, що вискочив на носі, довідалися про здоров’я коней і дітей своїх, що, між іншим, показують велику обдарованість, прочитали афішу й важливу статтю в газетах про приїжджаючих та від’їжджаючих[9], нарешті, випили чашку кофе і чаю; до них приєднуються й ті, кого завидна доля наділила благословенним званням чиновників для особливих доручень. До них приєднуються й ті, що служать у іноземній колегії і відзначаються благородством своїх занять та звичок. Боже, які є прекрасні посади й служби! як вони підносять і втішають душу! Та, на жаль! я не служу і позбавлений приємності бачити делікатне поводження з собою начальників. Все, що ви зустрінете на Невському проспекті, все сповнене пристойності: чоловіки в довгих сюртуках, із закладеними в кишені руками, дами в рожевих, білих і блідо-голубих атласних рединготах[10] та в капелюшках. Ви тут стрінете бакенбарди незрівнянні, пропущені з незвичайним і подиву гідним умінням під галстук, бакенбарди бархатні, атласні,