Olenka Ing - Віртуальні межі, Olenka Ing

Він стояв на даху покинутої телевежі, дивлячись у далечінь. Вітер рвав капюшон з голови, та він не звертав уваги. Металеві конструкції, мов скелети минулої епохи, шуміли у ритмі старих сигналів, яких вже ніхто не приймає. Арсен вірив: пам'ять має хвилю, і ця хвиля ще жива.

— Вона знайшла флешку, — сказав спокійно, сам до себе. — Віра нарешті бачить картину цілком. Можливо, навіть краще, ніж я сам.

Він не тримав зла ні на неї, ні на Ореста. Просто час спливав, як пісок крізь пальці. Після того, як вони розійшлися на перехресті рішень, Арсен повернувся до своєї тіні — досліджень, сховищ і давніх записів. Його погляд ковзав по місту внизу, де кожна будівля могла стати пасткою. Він знав, що "Спектр" не спить. І він готувався.

Його місія була не врятувати світ. А зберегти правду.

На столику в підвальному сховищі — стара карта метро, розділена кольоровими позначками. Кожна точка — контакт. Кожен колір — рівень ризику. Він пригадував обличчя, голоси, жарти й сльози. Усі вони зникли. Або зникли назавжди, або перетворилися на порожні обгортки — людей, заражених контент-вірусами.

Він відкрив захищений термінал. На екрані — зелений вогник миготів: "Доступ отримано. Об'єкт В-Σ активовано."

— Отже, вона вирішила діяти, — прошепотів Арсен.

Він прокрутив зашифрований запис. На екрані — Орест, в архіві. Його голос був приглушений, але слова вражали:

> "Якщо Віра відкриє флешку, вона дізнається, хто вона є. І ким стала. Але ще важливіше — вона дізнається, хто ми. І чого ми насправді боялися."

Арсен вимкнув запис. Його серце стислося.

— Ми всі боялися її, Оресте. Але, може, саме вона і є наш шанс. Якщо вона не загине...

Він зняв старий годинник з зап’ястя. Під ним — татуювання у вигляді QR-коду. Це був ключ — останній рівень доступу. Його тіло було останнім криптоносієм.

Залишалося одне. Знайти її. До того, як це зробить хтось інший.

---

Знову вітер. Знову спогади. Знову страх.

Але в Арсена не було права на страх.

Лише вибір: зникнути — або зустріти Віру.

Занадто багато ще незрозумілого. Але одна річ стала для нього ясною:

Її правда — це вже не тільки її шлях. Це ключ до розпаду або нового початку.

---