Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Київ, 2028 рік. Звичайний підліток Стас купує ексклюзивну гру «Reivl of Legends VRPR» — віртуальний світ з технологією повного занурення, де кожен удар відчувається насправді, а втома переповзає в реальність. Разом із другом Сашею він стає Тірасом, Стражником з таємничою маскою, та поринає у пригоди, наповнені багами, непередбачуваними квестами та зустрічами з дивними гравцями. Але гра — не лише розвага. Вона вимагає ціну: емоційне вигорання, конфлікти з родиною та загадкові збої, які стирають межі між кодом і реальністю. Чи зможуть Стас і його друзі розгадати таємницю «Reivl of Legends», коли NPC починають поводитися непередбачувано, а технологія загрожує поглинути їхні свідомості? Чи стане віртуальний світ втечею від проблем — чи пасткою, з якої немає виходу?

Пролог: Звичайний день

20 грудня 2028.

Школа закінчилася о 15:45. Хлопець ішов повільно до магазину технік, дув вітер з  
снігом. Він сховав руки в кишенях пальта. Сніг скрипів під ногами, а мороз кусав  
щоки — типовий київський грудень. Дійшовши до магазину дістав телефон. І почав  
читати повідомлення: 

‘‘Гра називається «Reivl of Legends VRPR MMO RPG». Не сплутай назву, як колись.  
Купиш гру напишеш мені, щоб я зайшов разом з тобою.’’

— Я не такий божевільний на іграх Саша, як ти...

Він засунув телефон у кишеню і зайшов у магазин. 

Локація: Магазин «Виделка» 
Час: 16:30 

У магазині було людно, на телевізор крутили рекламу, діти бігали повз техніки, а за  
ними батьки. Хлопець йдучи по вітринам знаходить знаємо слово «VRPR»: 

— О це воно мабуть... 

Він заходить у відділення VRPR технологій де були крісла з шоломами, різні ігри на  
цій технології. Доходячи до каси, він дістав телефон і каже: 

— У вас є Револ Леджан? 

Касирка подивилась здивовано:

— Може ви мали на увазі РеоЛ? 

— Покажіть, будь ласка. — скривився хлопець. 

Вона нахиляється і дістає гру «Reivl of Legends VRPR MMO RPG Limited X» 

— Вам пощастило, це остання ексклюзивна версія цієї гри, їх понад 100 копій  
видали в Україні. 

Хлопець кивнув вдаючи, що розуміє. Він зайшов у месенджер, сфотографувавши 
гру, відправив другу. 
Як тільки світлина загрузилась, Саша почав писати. 

— А ти швидкий. — Сказав хлопець. 

Він написав: 

‘‘Нічого собі, дай мені!’’ 

‘‘Це воно?’’  — Запитав хлопець.

‘‘Так бери, перший раз не промахнувся. Молодець, так тримати!’’

‘‘Та пішов ти.’’ 

Він вимкнув телефон і: 

— Я беру. 

— Добре, зараз оформлю. 

Касирка почала пробивати гру, а хлопець задумався: 

«Ігри це круто, але вони мають бути лише розвагою...»

— Оформлювати на ім’я? — Запитала касирка. 

— На Станіслава. 

Вона почала запаковувати гру кульок магазина: 

— З вас 5000 грн. 

— Ого... — Витрощив очі Стас. 

— Це ексклюзивна версія, тому вона так коштує.

— Добре... 

Діставши 5 купюр по тисячі, він дав касиркі: 

— Дякую, за покупку. 

— Взаємно. 

Він взяв кульок і пішов до виходу: 

«Ти мене кожний місяць здираєш, чорт поганий.» 
Вийшов Стас з магазину, він положив гру у рюкзак і попрямував до зупинки. 

Локація: Дім Стаса 
Час: 16:17 

Він дійшов до дому коли сонце вже сіло на горизонті, він відкрив двері і зайшов у  
середину. Удома було тихо. Батько — в кабінеті, мати — десь на кухні. Стас зайшов  
сказавши: 

— Я вдома! 

Мати підійшла:

— Ти не замерз? 

— Та ні, мені тепло... 

— Не бреши я бачу, що щоки червоні, бігом грітися! — Зняла пальто з Стаса. 

— Ну мам... 

Батько вийшов з свого кабінету з сигаретою: 

— Як справи у школі? 

— Сьогодні по математиці 8 отримав, а з Географії 7. 

— Молодець. 

Він зайшов до кабінету. Мати вішала пальто: 

— Так, Стасик борщ готовий, йди їсти, а потім сестра прийде. 

— Добре. 

Він пішов до кухні і сів за стілець. Мати підійшла до плити і взяла каструлю з  
борщем: 

— Є якісь новини для мами? 

— І які? 

— Ти мав повернутися у 15:50 до дому. Де ти був? 
— У магазині... 

— Знову гру купляв? 

Стас промовчав. Батько Стаса заходить у кухню: 

— Не чіплявся Мія, хай що хоче робить. 

— Віталік з таким вихованням, наш Стас буде як у цих фільмах... — Вона подивилась на телевізор де крутили фільм «Старшокласники після школи»

— Да не буду я таким! 

Він почав їсти борщ швидко. Доївши підвівся, заніс тарілку у раковину і попрямував  
до своєї кімнати: 

— Чого ти його не свариш? 

— Бо хай вчиться сам... 

— Але з Дашою таке не було... 

— Бо він хлопець, а вона дівчина. Тут різні ситуації. 

Стас пробіг до своєї кімнати, замкнув двері на ключ і з полегшенням зітхнув. 
Перед ним стояло VRPR-крісло — нова модель, яку йому придбали на день  
народження. Об’ємна форма, чіткі обводи, текстура шкіри й металу — все кричало  
про технологічну довершеність. Він сів на звичайне крісло і підкотився до столу.  
Запустив комп’ютер: 

— Бляха я забув рюкзак. 

Він підвівся і побіг до коридору, взявши рюкзак, забіг до кімнати. 
У цей час йому писав Саша, телефон вібрував, але Стас не відповідав. 
Сівши за стіл надів навушники, зайшов на укртуб, натиснув на якесь відео для фону  
і почав робити домашні завдання. 

Локація: Кімната Стаса 
Час: 17:53 

У відео якийсь хлопець розповідав про сенс життя серйозним обличчя. У цей час  
Стас дописував останні вправи і... 

— Вух... зробив.

Він вимкнув відео яке слухав і почав листати на сайті різні відео і натикається на  
пряму трансляцію якогось стрімера, він натиснув: 

— Ну, що го всі на рейд, мій клан? — Стрімер подивився у чат. — Як попасти у клан? 
Гайс давайте у мене залишилась 5 міст у моєму клані, тому поспішайте... 

— І він прямо буде лягати у крісло під час трансляції, він там помістися?... — 
Здивовано подивився Стас. 

Телефон вібрував на столі. Стас подивився хто дзвонить і це був Саша. Він взяв  
слухавку: 

— Алло... 

— Ти де пропадав? 

— Я домашку робив. 

— Яка домашка? Ти купив гру? 

— Так... 

— Так заходь у неї! 

Він кинув слухавку: 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍