Нічний Влад - Хроно-86: Мандрівники, Нічний Влад

Після незрозумілих дій одного з провідних вчених у лабораторії, розслідування відкриває приголомшливу подробиці: нині зловмисник Віктор мав технології подорожей у часі. Зібравши свою машину часу, відкриваються ще більш несподівані новини - Віктор змінює історію. Часу обмаль, і військові взявши проект у свої руки збирають унікальну команду з чотирьох людей: археолога, інженера, актора та колишнього криміналіста. Вони мають одну мету: зупинити Віктора, перш ніж його втручання призведе до незворотних змін у минулому та катастрофи у майбутньому. Подорожуючи крізь різні епохи, вони зіштовхуються з небезпечними наслідками власних рішень. Кожен їхній крок може як виправити історію, так і зруйнувати її остаточно. Чи зможе команда його зупинити? Відповідь знає тільки час.

Розділ 1

Звичайний весняний день у 2020 році. Київська область, густий ліс далеко від міської метушні. Військовий комплекс, схований поміж дерев, виглядав звичайно: чотирьох поверхова будівля з простим фасадом, оточена високою огорожею. Але всередині все було зовсім інакше. У підвальному приміщенні знаходилася головна гордість комплексу - перша у світі повністю функціональна машина часу.

Минув майже рік з моменту, коли у лабораторії, у якій раніше вивчалася на той час невідома речовина, нині «Хроно-86», один з провідних вчених, з невідомих причин викрав частину речовини, та зник перед очима інших.

Ніхто не розумів його дій, доки не зібрали свою машину часу. Завдяки незвичному складу «Хроно-86», подорожі у часи залишали слід, який було можливо відслідкувати. Але не усі новини втілювали надію у людей, всі проведені випробування на різних предметах, різного розміру та складу приводили вчених та військових до приголомшення. Першою проблемою яка виявилася, була можливість речовини переносити у часі обмежену кількість живих організмів.

Військовим довелося провести можливо найважливіший відбір серед сотні кандидатів, та обрати лише чотирьох. Місяці відбору, та місяці підготовки обраних кандидатів, напружували кожного працівника комплексу, адже у них не було часу на роздуми, вони ризикували з кожним днем. Нарешті підготовка була завершена, та наближався час провести першу подорож людей у часі.

Рано вранці, військова машина привезла до комплексу трьох людей, не всі з них знали, для чого вони проходили підготовку, адже з подібною інформацією потрібно бути обережними. Провівши їх до центру обговорень майбутніх місій.

Кандидатів зустрів генерал Сергій Соколов, він стояв у центрі кімнати й уважно розглядав людей перед собою. За його спиною, на екранах, виднілися графіки роботи машини, а поруч із ним стояв Ігор, провідний інженер проекту. Серед персоналу, які метушилися в лабораторії, було видно обличчя, сповнені тривоги й цікавості.

- Декілька місяців, ви невпинно готувалися до цього моменту. – почав генерал, його голос був низьким і впевненим. – Всі ви підписали договір про нерозголошення почутої інформації, тому час дізнатися вам про існування машини часу.

Анна, єдина дівчина серед кандидатів, не могла приховати здивування. Її очі широко відкрилися, і вона машинально провела рукою по волоссю, намагаючись зрозуміти почуте.

- Машина часу? Це що, якийсь жарт? - її голос звучав напружено, майже недовірливо.

Генерал Соколов кинув короткий погляд на Миколу. Його спокійний, але суворий вираз обличчя не залишав простору для сумнівів.

- Ні, це не жарт. Вам про це повинен був повідомити Микола, але про це потім. - відповів він. – Всі ви були відібрані серед сотні кандидатів. Викиньте свої сумніви, та вам стане легше.

Анна нервово ковтнула і відчула, як у горлі пересохло. Вона швидко перевела погляд на Марка й Миколу, ніби намагаючись знайти підтримку.

Марк, який стояв поруч із нею, лише злегка усміхнулася, щоб заспокоїти її. Його досвідчений погляд видавав спокій і впевненість. Він знав, що їх чекає, і готувався до цього місяцями.

- Це правда. - тихо сказав він. - Я розумію, це звучить неймовірно, але все доволі реально.

Микола, що стояв трохи осторонь, залишався непохитним, як завжди. Він звик продумувати кожен крок наперед і чітко розумів, чому його запросили в цей проект. Після багатьох років служби в розвідці, криміналістиці його здивувати було важко. Він мовчав, але його напружений погляд показував, що він уже аналізує можливі ризики.

- Якщо ми тут, значить, ситуація справді серйозна. - сказав він, неначе хотів пристидити Анну, за її легковажність. Його голос був спокійним, але з відтінком жорсткості. – Що саме ми повинні зробити?

Генерал коротко кивнув, ніби очікував цього питання.

- Ваше завдання - зупинити Віктора Задорожного. Минулого року він викрав частину «Хроно-86» і зник у часі. Ми змогли відстежити його переміщення і встановили, що він втрутився в події XVII століття. Якщо ми не виправимо це, наслідки можуть бути катастрофічними для всієї історії.

Анна продовжувала дивуватися на слова генерала.

- XVII століття? Ви хоч уявляєте, що це означає? Ми навіть мови тієї не знаємо, не кажучи вже про те, як діяти серед козаків і селян!

- Саме тому ви тут, ваші акторські здібності добре здивували нас. - відповів Соколов із незворушним виглядом. - Марк - ваш експерт з історії. Він вже підготував детальні інструкції про епоху, її культуру та звичаї.

Марк кивнув, витягнувши невелику папку з матеріалами:

- Я розумію, що вам складно уявити, як це буде виглядати, але я допоможу. У нас є кілька годин, щоб провести інтенсивний тренінг. Я вже підготував список ключових фраз, основних правил поведінки й навіть опис одягу, який нам доведеться носити.

Анна перевела подих і кивнула. Вона усе ще не могла повністю усвідомити масштаб завдання, але відчувала, що поруч із такими людьми, як Марк, перейматися немає за що.

Ігор, який досі мовчав, підійшов ближче до Анни.

- Не хвилюйся. - сказав він, поправляючи окуляри. - Технологія працює стабільно. Я приймав участь у створенні машини, тому не допущу ні одної помилки. Головне - дотримуватись інструкцій, та довіряти один одному.

Марк ледь усміхнувся.

- Звичайно легко сказати. Звичайно, це виглядає, ніби ми збираємося знімати історичний фільм, тільки без дубля.

Ігор злегка посміхнувся, але швидко повернув серйозність.

- Так, без дубля. - підтвердив він. - І саме тому кожна дія матиме значення.

Генерал зробив кілька кроків уперед і зупинився прямо перед командою. Його голос знову набув суворого й рішучого тону:

- У вас є час до ранку, щоб підготуватися. Максимальна концентрація.

Усі уважно слухали. Кожен з них усвідомлював, що тепер від них залежить не лише їхнє життя, а й доля історії.

Наступного дня, всі зібралися з силами , та почали збиратися на місію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍