Olenka Ing - Віртуальні межі, Olenka Ing
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Світло згасло. Після вибуху енергії, після очищення, настала тиша. Віра повільно відкрила очі. Навколо — ніби світ без кольору, без форми, ніби білий простір між реальністю і вигадкою. Але вона відчувала серце. Воно билося. Вона жива.
— Віра?.. — голос долинув здалеку, невпевнений, тривожний.
— Арсене?.. Ти тут?
Її очі почали фокусуватись. Поступово простір навколо наповнювався контурами. Висока зала з прозорими стінами, світло м’яке, живе. Арсен стояв неподалік, блідий, з розширеними зіницями, але неушкоджений.
— Ти ж... ти активувала протокол... — мовив він. — Я думав, тебе більше немає.
— Я теж так думала. Але щось сталося. Щось... змінило все. — Віра зробила крок, її ноги були слабкі, але вона стояла. — Я відчула, ніби ми обидва стали частиною чогось більшого. І ти був поруч.
— Я не дозволив ядру забрати тебе. Поки процес ішов, я залишався підключеним. Твої хвилі... вони були стабільні. Я тримав тебе через канал, навіть коли ти зникла в потоці.
Вона підійшла ближче. Її пальці торкнулися його обличчя. Це було реальне тепло, справжня шкіра.
— І що тепер? — запитала вона. — Ми живі. Але що з системою? З мережею? Зі світом?
Арсен обернувся до голографічної панелі. Вона тепер виглядала інакше. Простіше. Прозоріше.
— Система перезапустилася. Але ядро втратило свою автономність. Тепер воно знову під контролем людини. Під нашим. Всі віруси — знищені. Мережа очищена.
— А Орест?
— Його цифрова свідомість зникла. Повністю. Але залишився запис, архів. Його вибір став останнім захистом. І... він урятував нас обох.
Віра мовчала. Вона сіла на край платформи, дивлячись у відкрите вікно, де колись було лише темне місто.
— Я не знаю, що тепер. Світ більше не той. Ми більше не ті. Але є одне...
— Що?
— Я більше не боюсь. Ні технології, ні втрати. Бо тепер я знаю, що з тобою навіть у найтемнішій мережі я не загублюсь.
Арсен сів поруч, взяв її за руку.
— Ти дала мені віру в людину. І навіть якби все знову обвалилось — я б пішов за тобою.
Вони сиділи мовчки, поки ззовні над світом починав сходити перший новий світанок. Без шуму серверів. Без фальшивої реальності. Лише дихання. І новий шанс для людства.
---
КІНЕЦЬ ТОМУ I. Далі — нові виклики, нові обличчя, і правда, що ще чекає на розкриття?
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віртуальні межі, Olenka Ing», після закриття браузера.
