Джулія Ор - Продана дияволу, Джулія Ор

Розділ 11

Розділ 11

Я. Хочу. Щоб. Ти. Відсмоктала. Мені.

Ніби набатом вистукують в голові слова чоловіка.

Він досі стоїть напроти мене. Уважно дивиться мені в очі. Терпеливо чекає.

-Що?- господи, яке ж дурне питання. Що тут може бути не зрозуміло? Мінет він хоче. А я навіть ніколи цього не робила.

Чула колись від дівчат в школі, як вони перешіптувались про це, але не бачила, і тим паче не робила.

-Сашо-вкрадливо почав Артем.- Ти забула? Ти моя! І ти маєш робити все що я забажаю.-він підняв руку, і кісточками пальців провів по вилиці. На місці доторку відразу пробігло стадо комашок.- Будь розумницею. Стань на коліна, і візьми член. Я ж можу перестати бути ніжним.- слова ніяк не в’язалися з голосом. Тихий, ніжний, а звучить як погроза.

Мені страшно.

Але чого я боюся? Артема? Його злості? Чи боюся зробити щось не так, і не доставити йому задоволення.

Тим паче що нещодавно сама палала від його доторків, і кінчила на його пальці. То чому в принципі і ні?!

Згинаю тремтячі ноги, опускаюсь на коліна.  Знизу вгору дивлюсь на чоловіка, і бачу схвальний кивок.

Світло сірі очі темніють, і нагадують грозове небо.

Дивлюсь перед собою. Через брюки чітко видно збуджений член, та розмір я не можу визначити. Я раніше взагалі намагалась не дивитися на огидні відростки п’яних мужланів, що трахали мене як ляльку.

Руки трясуться, в горлі пересохло. Тремтячими руками намагаюся розібратися з ременем. Хоч і довго, але виходить. Далі ґудзик, блискавка. Нарешті стягую штани разом з білизною, вивільняючи збуджений, здиблений член чоловіка.

Важко ковтаю, розглядаю візерунок з венок. Хочу торкнутися його. Спробувати на смак.

Обережно, боячись зробити йому боляче обхоплюю пальчиками відросток у самої основи. Повільно рухаю рукою по довжині, звільняючи голівку від шкіри.

Слідкую за реакцією Артема. Очі прикриті, дихання стає частішим.

-Підкажи, якщо я щось зроблю не так-тихо прошу чоловіка.

Нахиляюсь, обвожу кінчиком язика голівку, не припиняючи мастурбувати  йому. Обхоплюю член губами, і не поспішаючи рухаю головою.

З кожним поштовхом беру член все глибше в рота.

Артем збирає моє волосся в хвіст, і намотує його на кулак.  Він направляє мене, керує темпом і  глибиною.

-Засунь руку собі в трусики. – наказує чоловік збудженим голосом.-Я хочу щоб ти пестила себе.

І в мене навіть в думках не було не послухатись.

Одна рука пестить член чоловіка,Іншу я запускаю собі в трусики, пестячи себе.

Я чую стогони. Одні належать чоловікові, одні-мої.

Рухи Артема стають різкіші, глибші. Він штовхається, і горло обпалює струменем сім’я.

Я давлюся, і ковтаю, та все ж тоненька цівка сперми стікає по підборіддю.

Артем тягне мене за волосся вгору, і зминає губи в поцілунку. Відривається від губ, злизує свою сперму з мого підборіддя, і знову цілує.

-Моя дівчинка- шепоче в перервах між поцілунками.- Зараз продовжимо. Я потурбуюсь і про тебе.

Гарячі губи мандрують по шиї, подекуди кусаючи і  зализуючи місце укусу. Я закинула голову,даючи йому більше простору для ласки. Чоловік садить мене на комод.

Його рука лягає на півкулю грудей з набухшим від бажання соском. Іншу півкулю накриває моя рука. Твою матір.. це не я.. я не можу бути такою розпустною. Чи можу? І якщо так, до де межа моєї розпусти?

Інша рука Артема опускається мені між ноги. Та там перепона у вигляді тоненької тканини трусиків. Чоловік лише на мить відпускає груди, тільки для того щоб зтягнути з мене крихітний клаптик тканини. Більше ніякої перепони.

Пальці безсоромно роздвигають статеві губки, пестячи пелюстки.

-Сучка, мокра- ричіть чоловік.- Моя сучка. Хочеш мене?- пальці дражнять клітор.

-Тьома- скиглю я. Я жадаю розрядки, я хочу кінчити.

-Скажи .. Скажи.. Скажи.-грубо ричіть. Кусає за шию, підборіддя. Лишаться сліди думаю я.

-Так- видихаю я.

-Що так?- запитує чоловік.- Я хочу чути.

-Я хочу тебе!- кричу я, вигинаюсь на зустріч його пальцям, намагаюсь притиснутись ближче. І коли я ось ось мала кінчити, він  прибирає пальці.

Натомість  я відчуваю біля входу товсту голівку члена. Я заплющую очі, і здригаюсь.

Перед очима, як по телевізору блимають обличчя зминулого. Жовті губи, перегар,  хтива бридка посмішка, мутні очі.

Бридкі руки боляче хапають мене за плечі, роздвигають ноги.

-Ні!- кричу я.-Ні будь ласка, не треба.-я не плачу. Я ніколи при  них не плакала. Та і не пручалась. Все одно марно. А тут не трималась.

-Сашо!- труснув за плечі.- Відкрий очі, Сашо.- та я зажмурююсь ще сильніше.

Ляпас по щоці приводить мене до тями. Не надто сильний, але відчутний.

Переді мною Артем. Дивиться на мене стривожено.

-Саша, це я! Не бійся мене. Я не скривджу тебе- притискає до себе, гладить по волоссю. Голос заспокоює. По щоці стікає самотня сльоза. Перша за багато років.

-Що трапилось, крихітко? –у голосі я чую не підробне хвилювання.- Що тебе так налякало?

-Минуле не відпускає.- витираю сльозу.- Я мабуть ніколи не відчую задоволення від справжньої близькості з чоловіком. Вибач, не хотіла обламати.-тихо вибачаюсь я.

Над вухом чую хмик.

-Я хочу довести тобі протилежне.- пальцями піднімає голову за підборіддя.-Тільки не заплющуй очі, крихітко! Добре?-я киваю.-Дивись на мене. Торкайся мене. Це я! Не вони!

Чоловік цілує мене. Не так як до цього. Ніжно, лагідно. Пестить шкіру, знову запалюючи бажання.

-Не закривай очі, Сашо!- нагадує він.

Я торкаюсь його шраму на брові. Він розглядає мене. Я знову відчуваю його  член. Ноги самі собою намагаються стиснутись.

-Не закривайся.-просить він. І я розслабляюсь. Я хочу його. Сильно.

Одним плавним рухом чоловік входить в мене, а з мене виривається стогін. Я вигинаюсь на зустріч. Артем майже повністю виходить, та лише для того щоб штовхнутись глибше. Пальці стискають міцні плечі, ковзають по грудях, животу. Ноги обійняли його за талію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍