Лаванда Різ - Зграя, Лаванда Різ

- Я можу лише пообіцяти, що не використаю дар без крайньої необхідності, - серйозно вимовляє Тім, хмурячись, від того, що я знову починаю розмазувати по щоках сльози. Дурна думка, що я можу його втратити, мене до чортиків лякає. - Я так тебе кохаю, Нікі. Ти прописана в кожній моїй думці, ти забилася мені під шкіру і в печінку. Я нічого так не хочу, як прожити з тобою довге життя. Але якщо тобі або нашій сім'ї буде загрожувати небезпека, я використаю свій дар і знищу на своєму шляху все, що мені завадить. Заради нас. Тебе влаштує така відповідь?

- Гаразд. ... Так хто скаже решті зграї, що весілля не буде, тому що ми вже?

Тім багатозначно хмикнув :

- Сьогодні переддень Різдва. Тому свято буде в будь-якому випадку. А у тебе ще одна справа попереду, не рахуючи завершення ритуалу прийняття. Якщо поквапишся, можеш ще встигнути.

- Яке ще діло ти мені придумав? Я хочу валятися в ліжку зі своїм чоловіком!

- Це звичайно спокуслива пропозиція, але гадаю, ти засмутишся, якщо це діло обставлять без тебе, - хитро посміхнувся він, попрямувавши до шафи, кидаючи в мене джинси та м'який светр. Ну що ж, він мене заінтригував своїм загадковим обличчям, тому заради цікавості пішла за ним.

Посеред залу, де з ранку мене вітала зграя, тепер красувалася величезна, пухнаста, жива ароматна ялинка, а поруч з нею стоїть значних розмірів ящик, вочевидь, з прикрасами.

- Ось, ловлю тебе на слові. Ти сказала, що любиш Різдво, а це необхідний атрибут. А це, - Тім протяжно свиснув, і через хвилину за нашими спинами пролунав тупіт ніг, що біжать в нашу сторону. - Твої помічники, - вказав він на дітлахів вульфенів.

- Так це не помічники, це конкуренти, - зміряла я прискіпливим поглядом різновікову малечу. - Цур, верхівку прикрашаю я! - і не давши їм оговтатися, першою кидаюся до ящика, а дітвора з вереском мчить за мною.

Процес дуже трепетний, майже казковий і мені зараз наче не двадцять два, а наче я знов дитина, яка із захопленням та придихом чіпляє на гілки ялинкові кулі. Ми знайомимося з дітьми ближче, дуріємо, вловлюючи запахи, що доносяться з кухні і погляди дорослих. Тім теж іноді заглядає і знову зникає.

Поки що я не хочу займатися ретельним аналізом сказаного ним. І він, і я знаємо, що ми ще будемо про це думати та обговорювати. Але не сьогодні. Серцем відчуваю, у мене більше немає ні найменших підстав сумніватися в своєму чоловікові. Далі в міру надходження проблем. Сьогодні я маю намір зберегти післясмак щастя якомога довше.

Ловлю себе на тому, що мало не посварилася з дрібним Чаком за право включити гірлянду. Вчасно одумалася, поступившись дитині. Гірлянда запалюється, біжать різнокольорові вогники, я і моя команда захоплено зойкаємо, плескаючи в долоні. Відчуваю на собі погляд Тіма. Підходить і захоплює мене в свої обійми.

- Ти вся світишся. Що я ще можу для тебе зробити заради такого? - цілує він мене в шию. - Обряд можна провести і не звертаючись.

- О, так, я була б не проти. А ще у мене розігрався вовчий апетит, і все через те, що сюди з кухні сповзлося занадто багато м'ясних і здобних ароматів.

- Це не тому, - щось намагається сказати мені поглядом Тим. - Цей подарунок дуже важливий для мене, крихітко.

- Точно, подарунок. Пробач мені, я не підготувалася. Ніяк не збагну, що можна тобі подарувати не вилазячи з форту, - присоромлено бубоню я.

- Гм, для тугодумів даю ще одну підказку. Не раджу тобі сьогодні пити спиртне. На вульфенів це майже не впливає, але, як кажуть люди,  «береженого бог береже», - піднявши одну брову, Тім дивиться на мене в очікуванні.

- Ти ж не хочеш сказати ... - занадто багато потрясінь за один день. Я не розрахована на таку кількість сплесків та новин.

- Так! Саме це я і хочу сказати. Він народиться у вересні. Наша дитина.

   На якийсь час втрачаю дар мови. «Ти що ж не знала, що від спарювання трапляються діти? Що пристрасть часто буває безвідповідальною? І хто народиться у альфи і сина альф мега бети це вже інше питання!»