Андрій Васильович Лісовий - Ендрю, Андрій Васильович Лісовий

– Добрий день! – сказав Ендрю. – Я хотів би спробувати вашу львівську каву. Можете порекомендувати щось особливе?

– Добрий день! Звісно, можу. Рекомендую нашу фірмову каву з кардамоном і медом. Це щось особливе, – відповів бариста.

– Звучить чудово. Будь ласка, одну таку каву, – сказав Ендрю, посміхаючись у відповідь.

Отримавши свою каву, він знайшов вільний столик біля вікна, звідки відкривався прекрасний вид на площу. Ендрю смакував каву, відчуваючи її багатий і насичений смак. Навколо ходили люди, місцеві та навіть туристи, і він насолоджувався їхнім гомоном, спостерігаючи за життям міста.

Поруч сиділа пара літніх людей, які доброзичливо кивнули йому. Вони помітили його іноземний вигляд і зацікавлено запитали:

– Вибачте, ви не місцевий, правда?

– Так, ви праві, – відповів Ендрю, посміхаючись. – Я з Америки. Працюю тут інструктором.

– Дуже приємно! – сказала жінка. – Як вам наше місто?

– Львів – чудове місто. Я насолоджуюся кожною хвилиною тут, – сказав Ендрю. – Це мій перший вільний день, тому вирішив прогулятися і насолодитися кавою.

– Ви гарно розмовляєте українською. Якщо вам подобається наше місто, обов'язково відвідайте "Криївку", – порадив чоловік. – Це цікавий ресторан з унікальною атмосферою. Впевнений, вам як військовому, обов’язково сподобається.

– Дякую за пораду! Обов'язково завітаю, – відповів Ендрю.

Допивши каву, Ендрю відчув, що цей день стане незабутнім: він вирішив піти до "Криївки" і далі насолоджуватися цим дивовижним містом, яке ставало для нього все ближчим. Спілкування з львів'янами допомагало йому вдосконалювати мову і відчувати себе частиною цього старовинного, але водночас живого і сучасного міста.