Ліана Меко - Хибні мрії, Ліана Меко

- Так, я все зроблю. Прямо зараз і займусь. - Швидко говорить Кіра і хапає свій блокнот із замітками по сайту. - Не знаю, як тобі дякувати…

Дівчина відчуває, як нею опановує ентузіазм. Вона нарешті доробить сайт і запустить його в роботу! Нарешті!

Вона ставить телефон на гучний зв'язок, щоб звільнити руки, і починає нишпорити в столі в пошуках роздруківок з нормативною документацією, гортає блокнот зі своїми позначками і переліком запитань про усиновлення.

- Ти знаєш, як, Киро.

– Га? – смикає головою Кіра, яка заглибилася у вивчення своїх записів, і вже встигла забути, що Андрій на телефоні. Про що це він?

- Познайом мене з батьками. – Каже Андрій.

Посмішка Кіри відразу пропадає. Ну от. Знову.

- Ох, Андрію ... - розчаровано зітхає дівчина - Прошу тебе, давай не зараз. Тато у відрядженні, у мами перевірка, та й бабуся хворіє. Зараз не найкращий час, правда. Я…

- Найкращий час? – перебиває її Андрій. – Для тебе ніколи його не буде.

Кіра приречено заплющує очі і тре лоба рукою. Буде й надалі відмовлятися, Андрій образиться. 

Чудово. Яка тонка маніпуляція: висунути свої вимоги по гарячих слідах власної великодушності.

- Давай так. Назви дату. – Перериває її роздуми Андрій. – Давай умовимося на певний день і більше не підніматимемо цієї теми.

Кіра закочує очі. Вона й так її не піднімає. Це він уже вкотре просить познайомити його з батьками. При тому, що вони зустрічаються лише півроку! Господи, яка ж маячня…

Кіра чудово розуміла, навіщо це йому. Усі біди від низької самооцінки. Андрій боїться її втратити і хоче таким чином убезпечити себе. Та що це змінить? Хіба її ставлення до нього зміниться, якщо батьки знатимуть його в обличчя? Хіба це прив'яже її до нього?

- Гаразд. - Роздратовано плеснувши долонями по колінах, нарешті, вирішується Кіра, - Мій день народження.

День народження, її вісімнадцятиріччя через два місяці, хоч би встигне підготувати батьків. Мама не зрозуміє. Напевно, подумає, що Кіра вагітна. О, ні. Та вона її з тельбухами з'їсть…

- Чудово. - Швидко відгукується Андрій, ніби він саме на цю відповідь і чекав. - Люблю тебе, крихітко.

Андрій відключається, і Кіра невдоволено кривиться. Почуття таке, наче її хитро провели. Очевидно, Андрій усе це спланував заздалегідь і вирішив зайнятися сайтом не з високих душевних поривів, і не для того, щоб безкорисливо порадувати її, а виходячи з власних інтересів.

Кіра зітхає і знову береться до своїх записів. Не час вдаватися до роздумів про людське благородство, у неї багато роботи.

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно