Лаванда Різ - Зграя, Лаванда Різ

Ті двоє насправді вульфени! Я застигаю як укопана.

«Чому ніхто не зупинить бійку? Чому всім все одно, що людину просто вбивають у них на очах?!»

У момент, коли в моїй голові пронеслися ці думки, Ед вже кинувся на допомогу побитому хлопцеві.

- Відійди, Картер! Ця п'яна скотина повинен нам грошей, хочеш заплатити замість нього? - прогарчав один з вульфенів, з легкістю відкинувши Еда.

- Досить, він вже ледве дихає! Скільки він тобі винен, Йен? - знову кинувся на нього Ед .

- У тебе стільки з собою немає, - рушив на нього другий, процідивши з презирством, - Так що відвали, черв'як!

Це вже було не по мені. Я не змогла піти в тінь і спостерігати з боку. Моя друга суть наїжачилася. Відчуття, що я повинна захистити друга  опанувало мною повністю. Другий вульфен так і не встиг доторкнутися до Еда. Заломивши йому руку і викрутивши пальці, я навіть не захекавшись відкинула незнайомця в сторону.

Сила! Ще одна незамінна перевага альфи! У сутичці зі звичайними вульфенами я вистою. Для мене небезпечний тільки їх ватажок.

- А це ще що таке?! - гаркнув один з вульфенів, Йен, здається, невдоволено втупившись на мене витріщивши очі. - Ти знаєш, що тобі  доведеться за це відповісти, лялечка? І відсоток збитку у нас сильно завищений.

- Якщо я сильно розізлюсь, сучий ти син - вже не буде кому скаржитися. Так що піджали хвости, пси недбайливі, і бігом звідси! - утримуючи над собою контроль, прошипіла я, розуміючи як близька до викриття. До Йена схоже не дійшло і він необачно вирішив схопити мене за руку, а другий бовдур кинувся йому на допомогу. Ед було спробував відтягнути мене і закрити собою, але штовхнувши його плечем, я ніби тільки цим і займалася - з легкістю схопила вульфенів за загривки, вдавивши їх писками у пісок.

- Не люблю тугодумів, хлопці, - самовдоволено проказала я, утримуючи обох хлопців, поки вони виривалися і фиркали. Ну, вихопилося, треба ж дівчині іноді позадаватися. - Я зламаю вам шиї і навіть не спітнію. Замріть, якщо зрозуміли.

Хлопці перестали сіпатися, і я розтулила пальці, відпускаючи цих цуценят. Схопившись на ноги, вони одразу дали драла. О так, я їх спантеличила.

- Мені якось не по собі, - бурмочучи, зітхнув Ед. - Це не дівчина повинна захищати хлопця, а навпаки. Я тепер самому собі здаюся нікчемою.

- Дурниці якісь. Захищати тих, хто мені дорогий - у моїй природі, - відмахнулася я, тягнучи його за собою. - Вони могли тобі нашкодити, а я знаю спосіб як їх краще знешкодити.

- Брати Шейни досить міцні хлопці, як тобі це вдалося? Виглядало

по чумовому, як постановка з блокбастеру! - Ед не став приховувати свого захоплення, а я того що мені це приємно чути.

- Просто знаю больові прийоми. Мені пощастило - я застала їх зненацька. За час поневірянь, самотня дівчина ще й не такому навчиться.

- Ну, я все одно задоволений нашою прогулянкою. Ти проговорилася, що я тобі дорогий, - його губи чіпала збентежена посмішка.

Я знала, що він продовжує посміхатися, дивлячись, як я піднімаюся до себе, так нічого йому не сказавши. Вночі, з важким серцем, я прийняла тверде рішення, що мені краще виїхати зараз, поки ситуація не зайшла в куди більш болючий та глухий кут. Страшна не самотність, для мене найстрашніше прощання. Вульфену потрібна сім'я, зграя, почуття єдності. Це теж в моїй природі. Довгі самотні поневіряння можуть позбавити розуму. Але мій народ дуже рідко ріднитися з людьми. В основному ми тулимося до себе подібних.

На світанку швидко покидавши речі до сумки і прихопивши клітку з похмурим Пру, я навшпиньках спускаюся вниз і завмираю на середині сходинок. А все через приглушені голоси. Я вловила їх і вже не змогла не вслухатися. Це були Едвард і Пітер.

Ед обурено вичитує брата за його згубну пристрасть до азартних ігор, а Піт замість того щоб почувати себе винним ще й огризається. Але того що я почула мені вистачило, щоб повернути свої речі назад у свою кімнату.

Коли я перечекала і спустилась як ні в чому не бувало, Ед вже сидів на кухні з абсолютно пригніченим виглядом, задумливо помішуючи ложечкою вже давно остиглий чай.

- Вітання. … Тебе щось турбує? Не бажаєш поділитися? - сівши навпроти я накриваю його руку своєю долонею. Для нього це нібито знак уваги, а у нас вульфенів - це була обіцянка заступництва. Жестом я говорила йому, що беру його під свій захист. - Прошу тебе, Едвард, нестерпно бачити тебе таким.

- Це все Пітер. Він вляпався в неприємності і на цей раз по крупному. Коли Лінди не стало, у Піта зірвало дах - він став грати, і при цьому вічно програвати. Минулий його програш вдарив по нашій яхті, тепер його борг зріс настільки, що Морт вимагає поставити на кін наше кафе. Я в повному шоці. ... Якщо він його продує - ми втратимо наш будинок і бізнес, а якщо Піт відмовиться від гри - вони його просто вб'ють. І я не можу розповісти про це батькові, його точно схопить удар! - на мене дивилися глибокі повні тривоги очі, що мені одразу захотілося притиснути його до своїх грудей і прошепотіти, щоб він ні про що не турбувався.

«Боже, я починаю ставитися до нього як до члена своєї зграї. У мене прокинувся материнський інстинкт ... до людини. Це катастрофа» 

Коли жінка альфа вульфен збирає навколо себе зграю, вона до кожного її члена відноситься як до своєї дитини, і тільки одного обирає собі в партнери. У моєму племені подружні пари складаються на все життя, і вибір цей теж відбувається на якомусь інтуїтивному тонкому рівні. Другу половинку можна відчути особливим чуттям. І це чуття не ворухнулося в мені, коли я дивилася чи торкалася до Еда. Воно і зрозуміло він же людина. Він мені глибоко симпатичний, але я ніколи ще не чула, щоб альфа приймала у свою зграю людей.