Маринка Черемних - Врятована коханим, Маринка Черемних

- Ні, Ліно, ніякої помилки немає. Ти будеш тепер там працювати

- Але чому?- чоловік швидко глянув на мене, а потім промовив до неї:

- На це є особисті причини. Та й я давно задумувався перевести тебе до нього, бо в нього якраз звільнилося вільне місце на посаду адміністратора. Тому, бажаю удачі на новому робочому місці!- ми розвернулися та пішли, Тимур тихо додав:- Сподіваюся, що більше не побачимося

- Почекай- я смикнула його за руку 

- Лано, буде бійка?- я тихо засміялася

- Ні, буде порада. Ліно, оскільки ти більше тут не працюєш і сюди ти одягалася як сама хотіла, то в компанії Величка є офіційний одяг. Там ти будеш одягатися, як... монашка, чи щось таке. Майже у підлогу довга спідниця та закрита біла блузка. Тому, сподіваюся, що ти звикнеш до такого!- Тимур сильніше стиснув мою руку і ми вже сіли до машини. І тут я подумала- чи не перегнула я палицю? Здається, що я їй ще делікатно все пояснила. Мовчки поїхали до квартири. Через 10 хвилин ми зупинилися на світлофорі і чоловік вибухнув сміхом, як і я

- Оце ти їй розповіла! Це ж повна маячня- крізь сльози від сміху сказав чоловік

- Хай свої принади в іншому місці виставляє на показ- ми заспокоїлися та видихнули

- Згоден. Я на них ніколи не дивився, вона не в моєму смаку. Та й навіщо вона мені здалася, коли в моєму серці є жінка, яка неймовірно сильна духом, але також дуже гарна- я перестала посміхатися, повернулася до нього обличчям та спіймала його погляд на собі. До щік припливла червона фарба. Наш зоровий контакт тривав до того моменту, коли позаду нас засигналив водій машини. Тимур натиснув на педаль газу і до квартири ми їхали в повній тиші.