Маринка Черемних - Врятована коханим, Маринка Черемних

6 глава

Мілана

Припаркувавши автомобіль, ми синхронно вийшли з нього. Тимур взяв документи в одну руку, а іншою взяв мою руку та переплів наші пальці. Від цього я розслабилася і по моєму тілі розлилося приємне тепло. Ліфт зустрів нас як завжди порожнечею. Чоловік порушив тишу:

- Ти я сподіваюся зголодніла?- подивився у мої очі

- Чесно, дуже- призналася я

- Зараз я нам приготую обід

- Тим, давай я

- Ні. Ти відпочивай від цього всього, я сам здатний приготувати нам їжу

- Добре, тоді я підготую документи для отримання дозволу на побудову комплексу у Карпатах- ми вийшли з ліфта та пішли до квартири. Зайшли і я відразу ж вдихнула його аромат цитрусу та рому. Вся квартира просякнути його чоловічим запахом та парфумами і це найкращий чоловічий аромат, який я коли-небудь чула. Я залежна від нього!

- Я, якщо ти дозволиш, піду до твого кабінету та візьму документи. Вони на столі?- запитала я на кухні в Тимура

- Так. Якщо ти хочеш, можеш там попрацювати, щоб я тобі не заважав- запропонував він

- Я хочу тут... біля тебе. Можна?- обережно запитала я і відчула, що мої щічки почервоніли

- Звісно. Я радий, що ти не намагаєшся уникати мене та не впадаєш у депресію після всього. Мені подобається бачити тебе хоч трішки щасливою та живою- промовив Тимур та взяв мене за руку

- Це все завдяки тобі. Твоя допомога, віра, підтримка вселяють у мене надію на краще життя, на те, яке я дійсно заслуговую. І я вірю, що тепер я не буду жити у постійному страху, як це було останні пів року. Бо я точно знаю, що ти не дозволиш нікому підійти до мене, ти завжди мене захистиш від усього лихого. Я дуже ціную це, Тимуре- тихо промовила йому я, пильно дивлячись в його зелені очі. Мовчання. Лише наше дихання було чутно на кухні

- Я нікому не дозволю підійти до тебе, хай навіть не намагаються!- твердо мовив Тимур. Я кивнула, посміхнулася та пішла до його кабінету. І тут його аромат. Як наркоманка вдихаю його, доки збираю всі необхідні папери. І сама тільки усвідомила, що посміхаюся на весь рот. Зовсім вже дахом поїхала через цю закоханість!

Тимур

Моя киця мене старшенно сильно ревнує. Це настільки приємно. Думав, що вона справді накинеться з кулаками на колишню адміністраторку, але вона все ж таки стрималася. Поява Кирила не здивувала мене, я підозрював, що він заявиться, був готовий до цього та наперед знав, що скажу йому все. І тепер я покладаю великі надії, що він більше не буде сунутися до Лани, бо тоді вже загриму на кілька діб я до поліції.

Зараз я з посмішкою на обличчі, що взагалі для мене не притаманно, готую для нас вечерю. Лана обожнює морську рибу, тому я спеціально для неї запікаю лосось. А ще вона велика фанатка різних каш, тому думаю, що вона буде не проти повечеряти булгуром.

Я повернув голову та побачив дуже задумливу дівчину, яка сиділа на стільці, підібгавши під себе праву ногу, олівець був за вушком, а сама вона щось активно та швидко розписувала у своєму фіолетовому блокноті. Всі папери для створення нового комплексу були обережно розкладені на столі. І нам залишилася справа за малим- переконати головного в Карпатах для чого та чому саме наша компанія хоче побудувати новий комплекс. Сподіваюся, що все піде гладко. Але в бізнесі ніколи так не буває.

Я вимкнув кашу та витягнув з духовки ароматного лосося. Насипав повну тарілку Лані, собі майже повну і виклав на довгу тарілку лосось. Лана швидко почала збирати документи та явно була задоволена своєю зробленою роботою протягом двох годин, тому що її посмішка не сходила з ідеальних вуст. Зібрала документи, поклала їх на журнальний столик та обійняла мене. Я не розгубився та міцніше притиснув до себе малу. Неочікуваний поворот. Це вперше за весь цей час, що ми проводимо тут разом дівчина перша мене обіймає, це дуже приємно. Легенько відсторонилася та опустила очі в підлогу:

- Вибач, я не мала цього робити, але...- я підняв її за підборіддя та приклав палець до пухких губ

- Тссс. Все гаразд. Я дуже щасливий бачити тебе такою. І ніколи не стримуй своїх почуттів та емоцій, особливо при мені. Домовилися?- кивнула так

- Я просто за 2 години розробила план роботи, який стовідсотково буде звучати переконливо. Залишилося зробити ідеальну презентацію і цим я займуся після вечері, бо щось трішки зголодніла. А, і ще потрібно відрепетирувати промову, але це вже буде завтра

- Ну так не піде, я буду з тобою робити презентацію. Я не хочу, щоб ти себе перенавантажувала та виконувала все сама. Я тобі у всьому буду завжди допомагати. І ніякі заперечення не приймаються!- дівчина ледве погодилася і таки здалася. Я поставив нам на стіл тарілки з їжею та велику тарілку з лососем

- Тим, ти здурів? Я стільки не з'їм- обурювалася Лана та хотіла поміняти тарілки з моєю

- Ну ні, навіть не думай. Тобі потрібно їсти та набиратися нових сил, а не морити себе голодом заради якогось ідіота, який колись тобі у минулому щось говорив про фігуру. Наприклад, мене все в ній влаштовує. І зі мною таке не прокатить. Тому ти зараз все це з'їдаєш під моїм особистим контролем- і ви не повірите, але Міланка з'їла майже всю тарішку каші та шматочок лосося. Ну хоч щось, вже пішов прогрес.

Після того, як я помив посуд, ми пішли до моєї кімнати, влаштувалися зручніше на дивані та почали створювати презентацію. Мілана підказувала мені, який краще колір обрати, який шрифт, який перехід слайдів. Коротше, вона справжній майстер по створенню презентацій і без неї я б такого начудив, що мене відразу б викинули за комір з-за столу

- Ні, Тимуре, Боже видали ти цього кота- засміялася дівчина та намагалася видалити його.- Я тебе приб'ю, якщо ти ще раз щось подібне вставиш на слайд з найголовнішою інформацією

- Все все, здаюся- Мілана забрала ноутбук з моїх колін та поставила собі. Вона активно розписувала план, мету, щось брала з записів в блокноті, щось додавала своє, що дуже гармонійно поєднувалося

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍