Софі Бріджертон - Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон

Здавалося б, Тоні Соретті, найвідоміший нью-йоркський бабій, не мав би просити мене, його покоївку, яка порається в самій лише білизні (така вже специфіка нашої агенції), прикинутися його дівчиною на сімейному святі, ще й пропонувати за це шалені гроші... Ось так я опинилася втягнутою в родинну війну між двома спадкоємцями, і роль, яку відвів для мене Тоні, мені геть не подобається. Агов, я пішла в покоївки, щоб погасити студентську позику, не чоловіка собі шукати! Ці вже мангеттенські багатії без клепки... для душевного спокою їм точно бракує прочуханки і дрібки омаського перцю! І все це я їм влаштую.

1.

Повернувши кошик з мийними засобами під умивальник, я звично глипнула у дзеркало — ані туш, ані тіні не розмазалися. Усе бездоганно, як було зранку. Та час змивати мейкап — з роботою на сьогодні покінчено.

Ввімкнувши душ, я нарешті зняла уніформу. Те, що це «Ла Перла» ще не робить стрінги зручними. Але ж ніхто, крім мене, не прибирає у цій білизні, в ній лише зваблюють та спокушають, тендітне квіткове мереживо кольору пелюсток вишневого цвіту ідеально підходить для цього. І захмарною вартістю також. Згадуючи її, я й досі здригаюся, як Тоні Соретті — побачивши мене вперше в спортивному бюстгальтері та бавовняних шортиках з написом: «Ти щасливчик». Щасливим він тоді анітрохи не здавався, судячи з того, яку скорчив пику. Подібні струси йому корисні.

Опинившись під гарячими струнами води, я замурчала від задоволення — натруджені, напружені м’язи почали розслаблятися, — і навмання схопила гель для душу з полички, щільно заставленої усілякими флакончиками та пляшечками, — Соретті любить купувати все й одразу. Розстарався для дівок, які частенько заглядають до нього.

Та в нього принаймні немає кінку на запах жіночого тіла, це безперечно плюс. Йой, скільки ж я наслухалася тих збочень від інших покоївок: комусь подавай тільки смаглявих блакитнооких білявок, й доводиться весь день ходити в перуці та з контактними лінзами; хтось віддає перевагу латексу, а ви спробуйте пилососити в ньому; інші узагалі вимагають, щоб прибирання робила принцеса Лея… Нью-йоркські багатії охоче платять за усілякі дивацтва, а такі дівчата як я, котрим конче потрібні гроші, цим користуються.

З Тоні мені навіть пощастило, хоч у це в нашій агенції ніхто б не повірив, — ані примх, ані особливо схиблених запитів, та янголом його вважатимуть лише ті, хто ніколи з ним не перетинався. Ентоні Соретті та ще скалка в моїй дупі, котра влаштувала його своїми параметрами — щоб отримати цю роботу, я пройшла перевірку крутішу ніж на посаду агента секретної президентської служби безпеки. Мешканці Мангеттену понад усе, крім грошей, цінують анонімність і вміння зберігати секрети, тому сумнівних пройдисвітів до себе в хати не пускають.

Двічі вимивши волосся і пропахнувши ягідним десертом, загорнувшись у м’який махровий халат графітового відтінку, я попростувала до гігантського холодильника. Після сніданку там лишилося збіса смаколиків, і я збираюся усі їх з’їсти. За умовами контракту Тоні забезпечує мене не тільки роботою, а ще й житлом, і харчами також. Щодня, впоравшись з обов’язками, покладеними на мене посадою його покоївки, я, як та Попелюшка після балу, перетворююся на його сусідку по розкішній багатокімнатній квартирі. Або на дармоїдку-утриманку. Мені навіть оренду платити не потрібно — навпаки, я отримую щедру платню за можливість Тоні споглядати на мій задок в розкішній білизні, коли я повзаю з кімнати в кімнату його пентхаусу, відтираючи й поліруючи нескінченні скляні та лакові поверхні. Нібито прислуга в нудній чорній закритій уніформі — то щось мовою динозаврів. Мені відверто начхати на це, поки Соретті вчасно відраховує купюри та не вимагає від мене додатково розсувати ноги, бо такої послуги контракт не передбачає. Але деякі дівчата її надають. Бояться втратити роботу або закохуються й вважають, що здибали свого принца й квиток у багате життя. Я подібним не займаюся, що довелося пояснити попередньому босу вельми наочно. І травматично.

Тож в нас з Тоні розподіл обов’язків. Я — після роботи — насолоджуюся неперевершеною їжею, бо він син власника трьох італійських ресторанів, не вегетаріанець і любить добре повечеряти, а він мене не займає і задля розваг тягає додому легковажних шльондр. Кожної ночі нову.

Прихопивши тарілку з залишками шинки та сиру, наливши також келих вина, я перемістилася у вітальню на канапу, на який легко б розмістилася команда з регбі в повному складі. Не маючи планів на вечір на відміну від боса, що вирушив на полювання, а це гарантувало його повернення лише пізно вночі, я надумала переглянути «Титанік». Може, на величезному плазмовому екрані Джекова смерть викличе в мене хоч якісь емоції.

Потопаючи в оксамитових синіх подушках, я насолоджувалася відпочинком до моменту, як, ніби відчувши, що вони з Роуз залізли в автівку покуйовдитись, мені зателефонував Тоні. Подивившись на його знімок, що я завантажила з колонки нью-йоркських пліток, бо Соретті той ще її завсідник і завдяки його походенькам вона тримається на плаву, я зітхнула. Чогось в мене погане передчуття.

— Що поробляєш, любонько Бессі? — промуркотів він ліниво, ніби його справді цікавили мої справи, але аж не так сильно, щоб влаштовувати допит. — Скучила за мною?

Мене майже не перекосило від того, як бос знов скоротив моє ім’я, він робить це з самого початку, з першого мого дня у пентхаусі, і вигадує для цього найчудернацькіші поєднання літер.

— Та ні, навпаки, тільки видихнула з полегшенням і звільнилась від бажання запхати тобі ті стрингі в горлянку, — так, ми воювали за них дуже довго. Він переміг, як можна зрозуміти з моїх страждань.

Якби хтось почув мою відповідь, мою зневажливу інтонацію, був би шокований. Але для нас це нормально. В нас ще з так званих оглядин, коли Тоні примірявся, чи пасує моя дупка до його меблів, встановилося неформальне спілкування, котре зрозуміють далеко не всі.

— От і добре! Хапай їх і ховайся у спальні, якщо, звісно, не бажаєш приєднатись до мене з… з… Гм. Нагадай-но, сонечко, як тебе звуть? — спитав він в кралі, яка, мабуть, висіла на ньому або крутилася поруч, не тямлячись від щастя, що підчепила самого Соретті і на неї чекає неймовірна ніч. Найкраща у житті. І єдина. Не тому, що Тоні, як Синя Борода, вбиває своїх партнерок, та до них після злягання вже ніколи не повертається. Він тварина. Хтива розпусна знадлива тварина, з якою я якось знайшла спільну мову.

На відміну від інших покоївок нашого агентства.

Дівчата, котрих відправляли до Тоні Соретті вилітали з роботи з двох причин: або він майстерно доводив їх до нервового зриву — його позаочі називали не інакше як карою божою та дияволом в образі найсексуальнішого на планеті чоловіка, чия привабливість присипляє пильність, — або роздягав й укладав на спину, після чого одразу ж втрачав будь-який інтерес до них як і до інших дівчат, з якими мав секс.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍