Маринка Черемних - Пароль підібраний- ти мій!, Маринка Черемних

- Жанр: Сучасний любовний роман
- Автор: Маринка Черемних
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ЗА ДЕКІЛЬКА ГОДИН ДО ЙОГО ПОЯВИ
Як же мені набрид контроль власного батька! Я ненавиджу його всі серцем та душею! Я самостійна дівчина, яка здатна забезпечувати себе сама, але ж ні- цей старий дідуган вбив у свою голову, в якій і так нічого немає, що я повинна йому коритися та досі жити з ним. Приставив до мене своїх дурних охоронців, які тільки те і роблять, що лізуть зі своїми брудними пропозиціями щодо сексу. Дістало, скільки мені ще терпіти його знущання?!
Ось таке життя я маю у свої 23 роки. Після раптової смерті своєї мами я перестала підпускати до себе людей, закрилася у собі на довгих 3 роки. Зараз, коли мій біль трішки стих, я почала виходити на вулицю та гуляти разом зі своєю близькою подругою Міланою та її молодшою сестрою Каріною. В мене теж є молодша сестра, але вона мені рідна по матері і це дуже добре. Моя мама вийшла заміж за цього тирана 15 років тому. Я була запланованою та бажаною дитиною. Після 10 років шлюбу, в якому вона була нещасливою та ніколи, як він говорив, не кохала та не поважала його, мама зустріла Олексія.
Було видно, що він по-справжньому кохає мою маму, і коли мама вже розлучилася з моїм батьком, повідомила мені, що чекає на дитинку. Я була водночас і щасливою, і не дуже, бо мені було страшно за маму, я не знала, що у голові мого батька, адже він дуже небезпечний тип, який навіть оком не кліпне і вб'є будь-кого у нашому місці. Дядько Олексій всю вагітність був чуйним та піклувався про здоров'я мами та моєї сестрички- Єви.
Після 2 років після народження Єви, мама потрапила в аварію та зазнала значних травм, які були несумісні з життям. Я довго не могла в це повірити, від мого серця відірвали частинку, яку ніхто не залікує. Єва зараз знаходиться разом з дядьком Олексієм, який піклується про неї та дуже сильно любить. Час від часу я таємно відвідую їх, прикриваючись тим, що ночую у Мілани, а залишаюся на всю ніч зі своєю маленькою бешкетницею, яка вже наступного року піде до школи. Ось і сьогодні я сиджу на кухні за столом з дядьком Олексієм та п'ю свій улюблений зелений чай. Єва вже мирно спить і ми маємо змогу нормально поговорити
- Дитинко, ти як?- запитав чоловік та накрив своєю долонею мої кисті рук
- Я так втомилася від усього цього, дядьку Олексію. Здається, що я морально гину від його постійного контролю. Я вже не витримую, я жива людина, яка хоче жити спокійно, без його надокучливих охоронців, які тільки те й роблять, що набридають мені та пропонують розваги на одну ніч- сльози потекли по моїх щоках. Я не раз розповідала йому про моє життя
- Бідненька моя, як я тебе розумію- він міцно пригорнув мене до своїх грудей. От чому він не може бути моїм батьком? Чому мені дістався саме такий тато?
- Повір мені, якби тут зараз була твоя мама, вона б ніколи не дозволила йому так поводитися з тобою. Я вже не раз говорив йому, щоб він припинив свої знущання над тобою, щоб відставив тих тупих охоронців, але він мої слова пропускає крізь вуха. Ти повинна триматися з усіх сил, я вірю, що скоро все зміниться на краще і ти будеш по-справжньому щасливою і зустрінеш чоловіка, який ні на крок не підпустить до тебе того психа- сухими долонями дядько Олексій стер мої сльози та заглянув у мої очі
- Дядьку Олексію, я тут вирішила знайти інформацію про день аварії у яку потрапила мама- чоловік завмер
- Алісо, навіщо це тобі?
- Розумієте, я взагалі не думаю, що вантажівка влетіла в машину таксі через несправність гальм
- Ти думаєш, що це було кимось сплановано?- нахмурив брови він
- Так. Подумайте самі, водій вантажівки зазнав лише легких травм, отже, діяв професіонал, який знав, як точно вивернути кермо під такий градус, щоб відлежатися пару днів. А мама та таксист миттєво загинули на місці. Плюс, у мами була велика гематома на потиличній частині, яка точно не має відношення до аварії, бо її просто неможливо отримати, малий відсоток- висунула я свою думку. 5 хвилин Олексій мовчав. Потім відпив чай та промовив:
- Ти хочеш все дізнатися?- я кивнула.- Отже, тебе вже не зупинити. Я тобі допоможу, бо мені це теж здається дивним. Думаєш її перед смертю побили, а тоді вона з останніх сил, які в неї залишилися, спіймала таксі та поїхала в лікарню, до якої так і не доїхала?
- Саме так я й думаю. Дякую вам за допомогу- я обійняла його
- Я ще нічого не зробив, дівчинко. В мене знайомий є, він мені допоможе. Ти головне- тримайся! Не втрачай надії, що скоро все налагодиться у кращу сторону
- Я не втрачаю, але здається, що ще трішки і я остаточно опущу руки- я поставила лікті на стіл та закрила обличчя руками
- Не час. Нам потрібно докопатися до істини та знайти вбивць твоєї мами та моєї коханої жінки- дядько Олексій забрав порожню чашку та почав мити
- Я постараюся триматися до останніх своїх сил
- Залишишся?- я поглянула на годинник. 21:35
- На жаль, ні. Бо зараз вже почне телефонувати зі своїми претензіями. На добраніч- я встала та обійняла чоловіка.- Поцілуйте за мене Єву. І будьте дуже обережними! Він ні в якому разі не повинен дізнатися про Єву
- На добраніч. Ти теж будь обережною! Не дізнається- я кивнула та пішла за своєю джинсовою курточкою. На вулиці повний розпал літа, але вечори прохолодні. Я взула босоніжки, накинула курточку та вийшла з квартири. Легенький теплий вітерець прокотився легкою хвилею мого тіла. Я застібнула блискавку на джинсовці та пішла в сторону свого будинку. Йти пішки від квартири дядька Олексія до будинку тирана приблизно 30 хвилин, тому я пришвидшила крок, бо лячно йти пізно ввечері.
Зайшла на територію будинку та відразу ж відчула себе пташкою у клітці, якій ніхто не дає свободи, щоб злетіти високо та не падати. Дякувати Богу на очі не потрапляли його охоронці. Я відкрила двері, тихо, у кабінеті тата горить ледь помітне світло. Я зняла босоніжки та пішла на другий поверх, де знаходилася моя кімната. Закрила двері на ключ та полегшено видихнула.
Треба в найкоротші терміни дізнатися все про день аварії, в якій загинула моя мама та ні в чому не винний таксист. Я не вірю, що вона отримала гематому на потиличній частині в аварії, я впевнена, що перед смертю її жорстоко побили. Ще й водій вантажівки... не сподобався він мені ще коли я його побачила на місці аварії. Та ще й батько з ним довго про щось розмовляв, коли криміналісти та медики оглядали загиблих. До мого "святого" татка новини швидко надходять, бо його пси розсікають кожного дян по місту у пошуках новин. Я даю вам стовідсоткову гарантію, що він та його "вірні пси" замішані у цьому.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пароль підібраний- ти мій!, Маринка Черемних», після закриття браузера.