Рита Адлер - Між полум’ям і тінню, Рита Адлер

І Кейдзо, стиснутий звір, — звільнився.

Він закричав — не болем, а свободою, і кинувся на Йосемару з усією силою, яка лишилась.

Дракон і лис — знову в зіткненні.

Кам’яні колони розліталися. Слуги тікали.
Зал — перетворився на бурю.

Я думала, що вже не станеться нічого страшнішого, але раптом, немов нізвідки, у простір увірвався Аріно із мечем у руках, його обличчя було в крові, але очі — гострі, мов леза.

— Акане!! — закричав він.

Я хотіла зупинити його — але було вже пізно.

Він кинувся прямо на Йосемару, меч — як виклик, сила — як останній шанс на прощення.

Вони зіштовхнулись.

Але Йосемару був готовий.

Удар.
Ще один.
І… Аріно впав.

— Ні!!! — закричала я, і полум’я знову зірвалося із моїх пальців.
Але Йосемару вже тримав Кейдзо за горло.

— Один за одним…— І ти останній, — прошепотіла я.

Я впала на коліна біля Аріно. Його очі ще були відкриті. У них був не жаль, а дивний спокій.

— Ти… ти врятував нас, — прошепотіла я.

— Я просто… нарешті зрозумів, що значить кохати.

-  І що ж це? - запитала я.

- Дозволити комусь бути вільним.