Мая Паш - Танець МІж СвІтами, Мая Паш

Розділ 5. Сонячний годинник

 

Лукаш не вірив у надприродне.

Він сказав це майже одразу, як тільки Софія натякнула йому про свої сни.

Вони сиділи в бібліотеці маєтку, де товсті фоліанти хилилися на старих дерев’яних полицях, а пил осідав на пергаментах, які не розгорталися десятиліттями.

Світло ламп кидало м’які тіні, змушуючи важкі книжкові шафи виглядати ще масивнішими, немов стіни чужої пам’яті.

Лукаш, який влаштувався у кріслі біля каміна, виглядав абсолютно впевненим.

Він недбало перегортав сторінки старого тому, навіть не піднімаючи очей.

— Сни — це лише робота підсвідомості, — сказав він, торкнувшись пальцем тонкого шару пилу на обкладинці.

Його голос звучав стримано, майже розважливо.

— Коли мозок намагається скласти хаотичні спогади у щось цілісне, він створює дивні образи. Це не містика, а просто психологія.

Софія хотіла йому повірити.

Але щось у його голосі…

Щось видавало невпевненість, хоч він намагався говорити переконливо.

Вона сперлася руками в стіл, нахиляючись трохи ближче.

— А якщо це не просто сни?

Лукаш нарешті підняв на неї погляд.

Він подивився так, ніби намагався зважити її слова, оцінити їх логіку.

— Ти хочеш сказати, що маєш видіння?

Його тон не був зневажливим, радше обережним.

— Я… не знаю.

Софія опустила очі, її пальці зім’яли край аркуша, що лежав перед нею.

— Але деякі речі здаються надто реальними. Що, коли це не просто сни? Що, коли її пам’ять відкриває щось більше?

Вона розповіла йому про бал.

Про дзеркала, що відбивали більше, ніж повинні були.

Про чоловіка в чорній масці, який дивився на неї так, ніби він знав її все життя.

І про сонячний годинник, що стояв у зарослому парку.

Коли вона замовкла, Лукаш не відразу відповів.

Він перегорнув сторінку книги, але його пальці ледь помітно застигли.

— Сонячний годинник?

Софія кивнула.

— Я бачила його у сні ще до того, як знала, що він існує. А коли вийшла в сад вночі… він стояв там, точно такий, як у моїх снах.

Лукаш нахмурився.

— Це стара річ, вона тут уже століттями. Чому він привернув твою увагу?

— Бо він… був у моїх снах ще до того, як я дізналася, що він існує, —  повторила Софія.

Вона чекала, що він почне сміятися, заперечувати, казати, що це лише випадковість.

Але Лукаш не усміхнувся.

Він зачинив книгу і відсунув її вбік.

— Усі легенди про цей маєток починаються з годинника.

Софія відчула, як у неї похололо всередині.

— Які легенди?

Лукаш зробив паузу.

Він виглядав так, ніби вагався, чи варто їй це розповідати.

А потім він тихо сказав:

— Колись він показував час. Тепер він показує привидів.

Вона мовчала. Її погляд опустився на книгу яку тримав Лукаш. Вона була старовинна, з  пожовклими  від часу аркушами.

— Що це?

— Хроніки маєтку Левицьких. Тут згадується щось, що може тебе зацікавити, — сказав Лукаш, ковзаючи пальцем по сторінці.

Софія нахилилася ближче, а Лукаш поклав перед нею розгорнуту книгу. І вона прочитала вголос:

"Сонячний годинник у саду вважається містичним артефактом. Легенда каже, що в певні ночі він відкриває двері між світами, якщо до нього доторкнеться той, кого покликано минулим."

Її серце стиснулося. Сонячний годинник.

 

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍