Мая Паш - Танець МІж СвІтами, Мая Паш

Він перевів погляд на малюнок.

— Януш Вельський мав одружитися з дочкою господаря маєтку, Катаріною Левицькою. Це мав бути політичний союз. Але є одна деталь…

Софія мовчала, ніби передчуваючи відповідь.

— Катаріна кохала іншого, — спокійно сказав Лукаш.

Він говорив це як історик, як дослідник, але для Софії кожне слово віддавалося холодом у грудях.

— Кого?

Лукаш перевів палець по пожовклій сторінці.

— Музиканта. Талановитого юнака, який не мав ані титулу, ані грошей. Його ім'я згадується по-різному, але найчастіше його звуть – Даміан.

Софія відчула, як щось ніби стисло її горло.

Даміан.

— Що сталося з ним?

Лукаш зітхнув і глянув на неї поверх книги.

— Його вбили.

Тиша впала на кімнату. Софія намагалася перевести подих. Картини її сну раптово стали чіткішими:
«Світло бальної зали. Запах воскових свічок. Вальс, що переривається різким криком. Чоловік падає на підлогу, його біла сорочка темніє від крові. Холод. Тиша».

Софія бачила це.

— Його вбили просто на балу, на очах у всіх, — продовжив Лукаш. — За різними версіями, Януш викликав його на дуель… або просто вдарив кинджалом, коли той не очікував.

Софія відчула, як по її шкірі пробігли мурашки.

— Кажуть, що перед смертю Даміан прокляв цей маєток.

Лукаш повільно перевернув сторінку, і на пожовклому аркуші з’явився текст:

"Танець триває вічно, а кохання — між світами."

Софія провела пальцем по літерах.

Її дихання збилося. Вона чула ці слова. Уві сні. Даміан сказав їх їй.

— А що сталося з Катаріною? — її голос здався їй самій чужим.

Лукаш на мить замовк.

— Вона зникла.

— Як це — зникла?

Лукаш повільно перегорнув сторінку книги, ніби підбираючи слова.

— Її тіло знайшли в саду, біля старого сонячного годинника.

Софія різко підняла голову.

— Сонячного годинника?

Лукаш кивнув.

— Але тут починається найзагадковіша частина цієї історії.

Він трохи нахилився вперед, його голос став тихішим.

— За словами слуг, які першими побачили її, Катаріна була мертва. Її сукня була розірвана, а руки—бліді, як мармур. Але через кілька хвилин, коли власник маєтку привів священника, тіло… зникло.

Софія відчула, як її серце пропустило удар.

— Як це—зникло?

Лукаш поглянув на неї поверх книги.

— Одні кажуть, що її тіло забрали, інші—що вона насправді була жива і втекла. Але є ще одна версія...

Він повільно перевів палець на рядок у книзі.

“В ніч, коли кров пролилася на бальній підлозі, відкрилися двері між світами. А вона зникла, щоб повернутися тоді, коли час покличе її ім’я.”

Софія відчула, як у неї стислося горло. Її сни. Даміан. Сонячний годинник. Вельський. Бал Чорних Зір.

Якщо Катаріна не померла тієї ночі…То куди вона поділася?

Єдина правда в тому, що її  ніхто і ніколи більше не бачив.

Софія відчула, як реальність навколо змінилася. Ця історія була не просто легендою. Вона була її частиною.