Юля Шалена - Записки утікачки, Юля Шалена
- Жанр: Сучасна проза
- Автор: Юля Шалена
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона носила квіти в волоссі, і ними грався він, а ще вітер… Скільки нас розкидано було по світу сторіччями, та стільки, як зараз не було. Від Тихого до Атлантичного океану, у Великобританії, Норвегії, Португалії, Ісландії, Японії, навіть в Канаді, США, Мексиці - ми. Українці.
Згідно зі статистикою, навесні 2022 ледь не кожен 10-й Братиславчанин був українцем. Вітаю, панове, ми таки ввійшли в Європу. Тільки частинами. Великою частиною. Сила-силенна українських жінок, дітей і несміливо притулившихся в куточку чоловіків покинула рідні домівки. Не у пошуках кращого життя, не заради заробітків, а втікаючи, бо страшно, бо дорогою кидали бомби, підривали мости і кінця краю не було тому відчаю, що наприкінці того лютого прокотився країною. І хотілося тільки як тварині втікати. Бігти світ за очі. Покидати власні стіни, власну країну і своє серце, щоб врятувати тіло.
За лютим прийшла весна. Не встигли кліпнути очима, і ось вже війна триває два роки. І ось вже два роки українці усіх розмірів і кольорів живуть поза межами своєї країни. Багато тут - в Європі.
Привіт, я - Юля і я - емігрантка. Ось вже 2 роки, як я втікла з рідного міста Харкова і, проїхавши всю країну, опинилася в незнайомій до цього Словаччині. І я, нарешті можу про це говорити. Тому тут будуть мої записки про себе, світ, Україну, війну, про життя за кордоном, мої історії, історії моїх знайомих і, можливо, сина маминої подруги.
Багато драми, добряче смутку, але і радості, і щастя буде вдосталь, бо, добре це чи погано, та я жива і життя, воно різне. Я не обирала війну. Я обрала поїхати зі свого дому і нас таких багато. І ми різні. Це моя історія.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записки утікачки, Юля Шалена», після закриття браузера.
