Ельма Кіраз - Обрана бути собою, Ельма Кіраз

Рукавички в її житті, мабуть, змінювались рідше, ніж чоловіки. Хоч вона ніколи нікому не давала жодних обіцянок, проте кожен кавалер горів надією на те, що стане тим єдиним. Насолоджуючись своїм вмінням зваблювати, завжди отримувала все, що хотіла. Та феєричне життя заплямовується смертю «улюбленої» бабусі, яка заповіла їй свій маєток. В заповіті є декілька умов, які виконувати взагалі немає бажання, та на щастя, справою займається молодий нотаріус. Але він чомусь зовсім не піддається на її чари, а це вже просто неповага і виклик для самолюбства.

1

— Це… це було жахливо, — я прокліпалась, а потім відхилила голову назад. За нею потягнулось і тіло.

— Що? — важко дихаючи спитав він, — якого дідька, Регіно!?

— Вибач. Кажу, як є, — мої руки потягнулись до тоненького покривала, щоб загорнутись в нього.

— Тобто це все? Я не зміг переконати тебе?

— Не зміг, — я байдуже знизила плечима, — це був наш найгірший секс за весь час. Ти навіть не намагався.

— Але ти ж кричала…

— Від розчарування, — я розсміялась, — вибач. Вирвалось.

— Тобто ми вже рік разом, а ти лише тиждень тому сказала мені, що я не влаштовую тебе в ліжку?

— Мені набридло тебе обманювати, сонечко. Все ж, з тобою було добре. Деякий час. Та, що ми рік були разом… це надто голосна заявка.

— Не зрозумів? — чоловік насупився.

— Припини. Я ніколи не звʼязусь з кимось у серйозні стосунки. Це нудно. Нецікаво, — я розслаблено гепнула назад на ліжко, — тому, що ти собі нафантазував, мене теж не хвилює.

— Регіно, але я кохаю тебе! Я…я… Думав, у нас просто складний період зараз, — чоловік підірвався на ноги та нервово почав ходити кімнатою.

— Андрію, ну ти серйозно? — я скривилась, — ми ніколи не говорили про те, що у нас стосунки. Ми просто… розважались.

— Рік? Ти розважалась зі мною рік? — він, здається, багровів від злості.

— І не тільки з тобою, — я самовдоволено посміхнулась і повільно підвелась з ліжка.

— Як це не тільки зі мною!?

— Ну не починай, не вдавай, що нічого не розумієш, — я обережно почала підходити до чоловіка. Покривало вирішило безжально сповзати і от я вже стою перед ним в своєму найкращому вигляді. Я ніколи не соромилась свого тіла, бо воно ідеальне. Всі чоловіки просто голови втрачають, тільки б отримати можливість роздягнути мене. І це я дозволяю робити далеко не всім.

— Регіно, — він прочистив горло, — будь ласка, давай про все поговоримо. Я… я ж не можу без тебе. 

— Не хочу я ні про що говорити, — я схилилась, щоб знову загорнутись в покривало, — ми з тобою спали. Не раз, не два. Виключно цікаві для мене чоловіки опиняються в моєму ліжку. Повір, їх можна порахувати на пальцях однієї руки. У нас же секс був майже рік. Це просто… рекорд. 

— Це має мати логічне завершення, — Андрій торкнувся моїх оголених плечей, — ми повині бути разом і далі.

— Але ти більше не приносиш мені задоволення, — я розчаровано похитала головою, — все стало нудним та передбачуваним. От так як сьогодні… Я мріяла вже просто про те, як ти валиш звідси і ми більше ніколи не бачимось.

Я скинула його руки зі своїх плечей, а потім пройшла в куток кімнати, де неохайно лежала скинута з мене шовкова сукня. Андрій мовчав, здавалося, що він навіть не дихає. Лише мовчки спостерігав за тим, як я приводила себе в порядок. Ми були в номері одного з готелів. На жаль, зараз я живу в домі батьків, бо мою квартиру затопили сусіди. То ж доводиться тиняться всілякими готелями. Бо в батьків лише єдина мрія — щоб я вийшла заміж. Якби вони помітили якогось чоловіка, що виходив з моєї спальні, про це б вже знали всі на світі. Я защепила волосся крабиком і похитала головою, щоб краще та зручніше вклалося. Потім натягла на себе свою білизну та сукню. В дзеркалі я бачила неймовірну жінку, що готова підкорювати світ. В той же час Андрій і далі стояв в одних трусах, вражено спостерігаючи за мною.

— Я думав… що ми одружимось.

— Що!? — я пирснула, а потім залилась ледь не істеричним сміхом, — ти це зараз серйозно?

— Чого ти смієшся? Хіба я сказав якусь дурницю? — голос Андрія був по-дивному холодним.

— Ти сказав максимальну дурницю, сонечко, — я ще раз підвела губи помадою і кинула її в свою сумочку, — я не виходжу заміж. Не вийду ніколи. Моя свобода належить лише мені. А ти будь гарним хлопчиком… забудь про мене.

Я залишила короткий поцілунок на його щоці та взявши свій піджак з крісла, попрямувала геть з номера. Настрій у мене був прекрасний. Я позбулась Андрія, то ж тепер абсолютно точно відкрита для нових знайомств з іншими, не менш цікавими чоловіками. Така вже моя натура. Я отримую від цього шалене задоволення, особливо збираючи трофеї. Коли мені кажуть, що якийсь чоловік вибагливий чи неприступний, то це справа лише кількох келихів вина та моєї ніжної ніжки під столом. І цей любий співрозмовник вже готовий гори звернути, тільки б я й далі дарувала йому свою увагу. З Андрієм все було трохи інакше. Мені справді з ним було добре досить довго, навіть якось по-особливому. Дивувалась сама з себе. Та чудово знала, що й це не назавжди. Час прийшов і чергове чоловіче розчарування… Та знали б ви, як мені байдуже. 
В підземній парковці готелю я натягла на себе свою шубку. Неприємна зима ніколи мені не подобалась. Завжди моєю мрією було вічне літо, та ще досі я ніяк не втілю її в життя. Невеликий будиночок десь на березі моря чи океану, поряд нема жодних сусідів, лише я та неймовірна природа. Влаштовувалися б гучні вечірки для обраних і ніхто б нам не заважав... Та на жаль, поки доводиться лише працювати і мріяти. Я потрясла головою, щоб прийти до тями, сіла за кермо та рвонула додому. 

— О, чим це так приємно пахне? — я швидко роззулась з незручних чоботів та швидко попрямувала до кухні.

— Твоя мати знову намагається створити якийсь кулінарний шедевр, — відповів тато, не відриваючись від читання газети. Це його обовʼязкова ранішня терапія. Без неї не починається жоден день. Незважаючи на те, що всі потрібні новини давно вже можна прочитати в інтернеті.

— І, здається, їй це дуже непогано виходить, — я підійшла ближче та поцілувала спочатку батька в щоку, а потім маму, що якраз витягувала деко з духової печі.

— Обереж-ж-жно… Готово, — мама задоволено кинула рушник на стільницю і кухню заполонив неймовірний аромат.

— І що це? — я з очікуванням спитала.

— Пиріг з грушею. Побачила на картинці і відразу захотілось спробувати…

— І мені теж, — я засміялась.

— Регіно…— мама наче згадала щось дуже важливе та різко повернула голову до мене, — ти не ночувала вдома?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍