Тетяна Калинова - Тому що кохаю., Тетяна Калинова

Робочий день нарешті завершився.Іду на парковку, до свого автомобіля. -Ліно! Ліно, зачекай.- гукає Дем`ян . Не можу проігнорувати шефа, тому зупиняюсь. - Я хочу запросити тебе на вечерю. - Не варто , Дем`яне Дмитровичу. - Довго ти будеш мене морозити? Я ж бачу , що теж тобі подобаюсь. - Ви помиляєтесь.-Брешу і роблю кілька кроків до свого авто , коли бачу колишнього чоловіка. Якого біса він тут робить? Щоб Назар мене не помітив , різко розвертаюсь до шефа і обійнявши за шию , накриваю його губи поцілунком. Цей на секунду завис , а потім міцно притис мене до себе і перехопив ініціативу. Як він цілується..., очманіти. Бабій, от і все. Почувши що ми вже залишились самі, розриваю поцілунок і швидко тікаю до свого авто. - Що це було , Ліно? -Потім, Дем`яне, все потім. - Чорт! Що я творю?