- Слухай, Ратмір - класна подруга у твоєї сестри. Скільки їй? Вісімнадцять є? - Ані мою сестру, ані Дашку - не чіпати. Я застигаю за дверима і боюся поворухнутися. Розумію, що розмову підслуховувати погано, але по-іншому вчинити не можу. - Здається, вона на тебе запала. Так дивиться, ніби наголо роздягає... Чорт. Щоки горять. Мені різко стає жарко. Не думала, що мою

– Ти можеш не дотягувати як юрист, Юля. Я тебе навчу. Відпустка дам. Із сесією допоможу. Але мені потрібна абсолютна лояльність. Зрадиш хлопцю – твій вибір. – У мене немає хлопця, – перебиваю, почуваючись безглуздо. Ще гірше, коли суддя-Тарнавський байдуже відмахується. – Без різниці. Заведеш – можеш зраджувати. Зрадиш мені – пошкодуєш. Пульс частішає. Судячи з

— Мене звати Арсен. — Не люблю це ім’я. — Спробую пережити, — хмикає. — Паспорт один. — В телефоні один єдиний номер, який не відповідає. У вас з Олегом особливий пароль в спілкуванні? — Я не знаю, хто такий Олег. Ніколи його не бачила і не хочу. Це не мій паспорт, моя подруга… — Це я вже чув, — обриває суворо. — Як же тебе звати? — Аліса. Якби ти гарно дивився в

— От і зустрілися, колючко. Хто б міг подумати? — Не смій нічого казати, — Софія сміливо дивилася на нього. — Не хочеш, щоб хтось знав про нашу маленьку пригоду? — Це особисте. — Отже, Софія? — на привабливому чоловічому обличчі з’явилася посмішка, яка запалила блакитні очі теплими іскрами. — Занадто офіційно. Треба щось м’якше, ніжніше… Наприклад, Соня. — Дай

Орест випадково знаходить дивний записник — щоденник дівчини на ім'я Соломія. Чим більше він дізнається про незнайомку, тим більше помічає скільки між ними схожого. З кожним розділом юнак все глибше занурюється в життя Солі. Та раптово записи закінчуються. Замість наступної сторінки він знаходить вирвані аркуші... Орест вирішує знайти загадкову власницю. Але яким

Михайло та Лера... "... Навіть не знаю, чому він вирішив ось так... А з іншого боку, чому б і ні? Ми дорослі люди, я незаміжня, він - не одружений, наскільки мені відомо. Я трохи старше за Михайло, але ми ж не дітей заводити збираємось! Що заважає нам провести вільний час із задоволенням? Взаємним. Але біологічний годинник цокає... Історія розвивається

– Подивися! Тут у відрі плавають хмарки! – весело скрикнула Руся й заглибила личко у відро, повне води. – Вони смачні... й мокрі. – Не пий хмарки! Бо вони тебе зачарують і вночі вкрадуть! – розсміявся щирим дитячим сміхом Лесик та спробував відтягнути маленьку дівчинку від відра. * * * Пройдуть роки і вони зустрінуться знову...

Вони були закохані й щасливі, але один безжальний дід вирішив ніжну пару розлучити. Її – у рабство, хлопця – на той світ. Та Доля дамочка примхлива, свою планує круговерть. У цій історії Кохання буде жити, а гріх покараний на Смерть. Мої Ромео і Джульєтта своїми почуттями заслужили, аби читач згадав Шекспіра стиль...

Кіра і Тимур закохалися митю й навіки. Дівчина довірливо потягнулась до щастя, та дорослий чоловік чомусь злякався божественних почуттів і мало не втратив найдорожчої в світі. Але ж Кохання тільки здається безтілесним привидом, а насправді має таку неймовірну силу, що може гірко покарати недостойних, а може дарувати могутню велич і блаженство...

Він був Темним Володарем, правителем, що приніс страх і муки світу. Та для мене, він був просто батьком, якого я ніколи не знала. Моя магія відкрила таємницю мого походження, але також поклала на мої плечі велику відповідальність. Іноді мені здається, що я власноруч сплутала собі майбутнє. В світі, де люди досі відчувають біль від дій мого батька, я стою на