Люсі Лі - Біжи або кохай, Люсі Лі

- Можеш вважати що так, — криво посміхнувшись, та облизнувши губи, хрипить у відповідь. - Надіюся, ти витримаєш, крихітко все те несамовите бажання що зараз розбудила в мені, — карбує, відверто притискаючись розпаленою голівкою свого члена до мого лона. 

Він входить в мене так різко, та несподівано на всю довжину, що я мимоволі скрикую від легкого болю. В ту ж мить чоловік напружено застигає, а я навпаки подаюся стегнами вперед, даючи зрозуміти, що вже готова його прийняти. Повністю. 

Але мотнувши головою Стас, в один стрімкий рух перевертає мене так, що я опиняюся зверху. У буквальному сенсі сідлаючи його.

- Я занадто збуджений зараз, — дивиться шаленим поглядом на мене. - Можу ненавмисно зробити тобі боляче, а мені б цього не хотілося, тому краще щоб ти була зверху.

В його очах плескається таке пекельне полум'я, вогонь похоті та пристрасті що я дійсно вірю. Я і сама мало не згоряю від почуттів, що зараз охоплюють мене. 

Підвівшись, та упершись долонями в потужну грудну клітину я повільно подаюся вперед, самостійно нанизуючись на твердий член мого демона, і одразу закочую очі від задоволення, від відчуття довгоочікуваної наповненості. Майже на межі. 

Як же це неймовірно хороше. 

Згоряючи в цьому пекельному полум'ї, разом зі Стасом, починаю рухатися вгору, та вниз. 

Спочатку невпевнено, повільно підіймаючи стегна насаджую себе на нього, впритул. А потім все різкіше, глибше, швидше.

З кожним моїм поштовхом чоловік сильніше зчіплює зуби, скалячись ніби у болісній гримасі. Він явно стримує себе. 

Кожен м'яз  його міцного тіла був напружений, до краю. Сильні пальці лещатами стискали мої сідниці, до болю. І напевно там залишаться синці. Але я вже цього не відчувала. Вся моя увага була спрямована на те місце, де в чуттєвому екстазі зливалися наші тіла.

Вперше за наші складні та недовгі відносини мені дозволили взяти гору. Стас стримуючи себе тільки підлаштовувався під мої рухи, підводячи назустріч стегна, щоб глибше увійти. Але його жадібні руки та палкий язик продовжували, м'яли та пестили моє розпалене, та розпечене до краю тіло.

Мені дійсно подобається та влада, яку він мені зараз надав. І я із насолодою смакувала цей момент нашої близькості, такої порочної та чуттєвої одночасно. Ми шалено разом рухалися в одному вже звичному ритмі, неминуче перетворюючись на розпечену лаву, щоби нарешті вибухнути, в єдиному несамовитому екстазі.

Наші сплетені тіла одночасно забилися в яскравому, всепоглинальну вибуховому оргазмі. І я не стримуючись схлипнула, відчувши як на очі навернулися сльози задоволення, від надлишку емоцій. 

Уткнувшись носом у впадину на чоловічій шиї, ще здригаюся від оповитого мене блаженства. Мені просто хочеться бути поруч із ним, і не думати про те, що на нас чекає завтра. Вірити, що колись Стас Корецький зможе покохати мене так само як кохаю його я. 

- Арино, — чую я хрипкий голос коханого, і піднявши голову заглядаю в темряву його очей. - Ти що знову плачеш? Я зробив тобі боляче?

– Ні, — поспішаю запевнити. - Навпаки, ти зробив мені дуже добре.

– Чому тоді очі на мокрому місці? - питає, та змахує зі щоки мокру доріжку від сльози.

- Це від надлишку почуттів, — збентежено зізнаюся. - Це в мене так радість проявляється. 

- Арино, — серйозно дивиться мені в очі, — Я більше не хочу, щоб ти плакала, навіть від радості, — притягнувши мене до себе, він ніжно обхоплює моє підборіддя, змушуючи дивитись у його вічі.

– Чому? - тихо питаю.

- Бо мені боляче бачити твої сльози, — приголомшує зізнанням. 

- Стас ..., - хрипко видихаю, та потопаючи у теплому оксамиті його погляду розумію що нарешті хочу зізнатися йому у своїх почуттях. 

Але коли я вже готова вимовити заповітні слова кохання, несподівано мене обриває телефонний дзвінок.

- Вибач, — акуратно відсторонившись від мене, чоловік тягнеться за мобільним.

Мене ж миттєво огортає неприємним передчуттям, що вмить розсіює ту тендітну ідилію що була між нами. Ніби сам Всесвіт дає мені знак, що зараз не час для моїх зізнань. 

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно