Ольга Обська - Як я стала королевою, Ольга Обська

Що йому відповісти? Вона не хотіла образити свого короля. Потрібно було підібрати правильні слова.

— Розумієш, ти ріс у королівській родині, тебе з дитинства готували до трону, — Аліса від хвилювання підвелася зі стільця і підійшла до вікна. — У мене було зовсім інше життя, інші плани.

Вона дивилася на лужок перед замком, залитий світлом далеких зірок, і спиною відчувала, як Еміліо підходить до неї.

— Що для тебе найважливіше в житті, моя королево? — він поклав долоні їй на плечі.

— Свобода, — не замислюючись, відповіла вона, відчуваючи, як тепло м'якою хвилею розтікається від плечей по всьому тілу.

— Я чекав іншої відповіді, — його долоні повільно ковзали вздовж її рук, — але мені подобається твоя непередбачуваність. Завдяки ній у мене захоплює від тебе дух.

Вони так давно не мали тактильного контакту, що навіть ці ледь відчутні дотики викликали в Аліси хвилювання.

— Коли я вперше побачив тебе, мені хотілося поводитися з тобою так, ніби ти зроблена з крихкого скла, але ти показала свій сталевий характер.

Це він про кидок через стегно, яким Аліса поклала його на килим при першому знайомстві? Вона мимоволі посміхнулася.

Його руки ковзнули їй на талію, і він ніжно, але наполегливо розвернув її до себе.

— Я хотів бачити в тобі миле створіння, призначення якого привносити в чоловіче життя красу та спокій, але ти привнесла в моє життя що завгодно тільки не спокій…

Він посміхнувся, нахилився до неї і теплими губами ковзнув по її губах. Алісі перехопило подих, а він знову випростався. Це був не поцілунок, але вона відчула, що їй смертельно хочеться саме поцілунку. Справжнього, довгого, хмільного, щоб земля пішла з-під ніг.

— Я, мабуть, дурень. Не можна закохуватися в таку нестерпну жінку, яка замість того, щоб знаходити задоволення у вишиванні чи квітникарстві, цілком серйозно погрожує тебе захищати. Але я закохався.

Ну от, у Аліси і без поцілунку земля пішла з-під ніг. Вона інстинктивно поклала йому руки на плечі.

— Я вірю, що можу зробити тебе щасливою. Але ти маєш залишитися.

Він рвучко притиснув її до себе. Сильний, рішучий, владний та ніжний. Вона відчула себе бажаною і коханою, потонула в емоціях, які були для неї новими і незвіданими, але в неї все таки вистачило сил сказати найголовніше, те, що вважала єдино правильним.

— Я не залишуся. Але хочу, щоб ця ніч стала нашою…

Алісі було байдуже, чи не пошкодує вона потім про своє рішення. Це остання її ніч тут. Вона обвила шию Еміліо руками. Він видихнув з болючим стогоном, і все накопичене в ньому бажання ураганом обрушилося на Алісу. Це був шалений поцілунок. Вони жадібно пестили одне одного і не могли насититися. Відривалися на секунду для глибокого вдиху і знову впивалися одне в одного, заривалися руками у волосся, зминали одяг.

Вона не знала, що від поцілунків можна отримувати таке гостре нестерпне задоволення, але їй все одно хотілося більшого. І, мабуть, не лише їй. Еміліо підхопив її на руки і за кілька хвилин вона опинилася на ліжку. Спиною Аліса відчула прохолоду шовкового покривала, і в голові прояснилося на секунду. Вона несподівано згадала Піполо. Адже він все чує. Це, напевно, якраз і є той випадок, про який блазень говорив: "Я чую навіть те, що не хотів би чути".

Еміліо опустився поряд з Алісою на ліжко і обпалив гарячим нетерплячим поглядом, але вона відвернулася від нього.

— Постривай.

Дістала з потайної кишені сукні глиняну пташку-дудочку і дунула щосили, щоб оглушити Піполо.