Ольга Обська - Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська

Король сам благословив свого Радника на шлюб з Елайзою, 18-річною наївною сиротою зі знатного роду. Але як же гірко він пошкодував, коли побачив наречену. Невже вона саме та, про кого йдеться у давньому пророцтві? Елайза — це не Елайза, а я — Поліна. Я потрапила в її тіло, а заразом і у великі неприємності. Мене готують до шлюбу з одним із найвпливовіших людей королівства. Але я дізналася про нього такеееее... Не зносити мені голови... Але, до речі, мені не 18, мені 30, і я не та наївна овечка, яку бачать у мені оточуючі. Ми ще повоюємо… #безжурна героїня #сильний чоловік, який вміє по-справжньому кохати #маг, який бачить жінок наскрізь і безсоромно цим користується #сильні почуття #інтриги та таємниці Нові розділи щоранку о 7 годині крім середи та суботи

Розділ 1. Де обручка?

— Елайзо, прокинься, дуже тебе прошу! Елайзо…

Голос, сповнений благання, намагався вирвати Поліну з небуття. А там, у небутті, між іншим, було не так і погано. Немов ширяєш у невагомості — легко і вільно, не відчуваючи власного тіла.

— Елайзо...

Поліну трясли за плече, повертаючи тілу чутливість. Тільки поки що воно було як ватяне. Не поворухнути ні рукою, ні ногою. Сил вистачило лише на те, щоб відкрити повіки. Реакцію Поліни помітили та полегшено зітхнули:

— Слава богам…

Вона сфокусувала погляд, намагаючись роздивитися, хто це так інтенсивно махає хустинкою перед її обличчям. Дивно… Незнайома дівчинка-підліток років тринадцяти. У Поліни відразу народилася асоціація — Кульбабка. Хоча нічого від повітряної квіточки у дівчинці не було. Худенька, незграбна, бліда. Її величезні очі-блюдця дивилися на Поліну з благанням.

— Ти так довго не прокидалася — я страшенно злякалася. З тобою все добре? Він уже ось-ось буде тут.

— Хто він? — Неслухняними губами видавила Поліна.

З десятків запитань, що роїлися в голові, вона поставила це лише тому, що воно було найкоротшим. Насправді значно більше її цікавило інше. Де це Поліна? Чому її називають Елайзою? Чому на дівчинці таке дивне вбрання — ніби вона зійшла з картини художника доби відродження? Що тут взагалі відбувається?

Поліна чудово пам'ятала сьогоднішній вечір. Все, як завжди — вона приїхала з роботи додому. Повечеряла, гортаючи сторінки в соцмережах… Що далі? Останній епізод, що зафіксувався у пам'яті, — вона приймає ліки, які їй прописали вчора. Поліна вже три роки безуспішно лікується від безпліддя. На цей препарат вона покладала великі надії. Експериментальні, високоефективні ліки. Щоправда, лікар попереджав про можливі важкі побічні ефекти. А от, здається, і вони — галюцинації.

Вона обвела поглядом приміщення — так, явно зі свідомістю Поліни щось не так. Кімната теж виглядала наче декорація до фільму про епоху ренесансу. Гобелени, килими, меблі — все схоже на музейні експонати. Навіть крісло, у якому сиділа Поліна. І її власне вбрання, що мало чим відрізнялося від сукні дівчинки, що клопотала біля неї.

— Як це хто? Твій наречений, — отримала Поліна відповідь, яка тільки переконала, що все, що відбувається тут і зараз — галюцинація.

Нареченого у Поліни не було й близько. Вона вже рік, як була розлучена, і про новий шлюб поки що навіть думати не хотілося. Вистачило попереднього.

Дівчинка перестала обмахувати Поліну хусточкою. Тепер вона обережними рухами знімала піт, що раптово виступив на лобі. Яка уважна та ласкава — точно Кульбабка.

— Не можна, щоб він побачив тебе в такому стані, — вона метнулася до графина з водою.

За кілька секунд дівчинка вже вкладала в руки Поліни склянку. Вона здалася дуже важкою. Руки були як не свої — слабкі, неслухняні. Але спрага змусила зробити зусилля та піднести склянку до рота. Вода — це те, що Поліні зараз потрібно. У горлі було сухо як в пустелі.

Поля пила жадібно, великими ковтками, і не відразу помітила, як дивно дивиться на неї дбайлива Кульбабка. Її і без того бліде обличчя зробилося ще білішим. Поліна простежила за напрямом її погляду і зрозуміла, що він спрямований на пальці, що обхопили склянку.

— О, боги! А де обручка? — безкровними губами прошепотіла дівчинка.

— Яка обручка?

Поліна бачила, що її співрозмовниця страшенно засмучена, скоріше навіть, у розпачі та паніці. Дуже хотілося її заспокоїти, але Поля жодного уявлення  не мала чим можна зарадити.

— Елайзо, як ти змогла її зняти? Навіщо? — очі-блюдця наповнилися сльозами. — Він же тебе вб'є!

Десь з-за дверей почулися кроки і голоси.

— Це він, — сльози відразу просохли в очах дівчинки. Вона діяла блискавично. Відставила склянку вбік, зняла зі своїх рук довгі тонкі декоративні рукавички та натягнула їх на руки Поліни. Щойно встигла це зробити, двері відчинилися.

 

________________________________

Мої хороші,
рада вітати Вас у моїй новій історії. На нас чекають інтриги та таємниці, сильні почуття, зрада та щира дружба, ненависть та кохання. І звичайно ж хепі-енд! Історія публікуватиметься безкоштовно. Нові розділи — щоранку о 7 годині. Приєднуйтесь до нашої дружньої компанії. У нас тепло та затишно:)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍