Ольга Обська - Як я стала королевою, Ольга Обська

Розділ 54. Протокол номер три

Еміліо не поспішав. Аліса знала, що йому важко стримувати пориви, але він ніби наказав собі розтягнути цю ніч у вічність. Його поцілунки були тягучими та чуттєвими. Свідомість Аліси огорнуло туманом. Їй не хотілося думати, аналізувати, вона втомилася бути розважливою — повністю віддалася відчуттям. Попливла…

Їй шалено подобалася хрипота в його голосі, але вона насилу розуміла, що він їй шепотів.

— …я так чекав на це… болісно…

Він повільно позбавляв її одягу, покриваючи гарячими поцілунками.

— … божеволію… з тобою можна бути щасливим навіть на проклятому острові…

Його губи ніжно пестили найчутливіші місця.

— …ти єдина, хто мені потрібен…

Ці вправні пестощі зробили свою справу — Аліса горіла вогнем.

— Еміліо… — єдине, що вона змогла видихнути.

Він відсторонився на мить, щоб скинути з себе одяг. І відразу накрив Алісу своїм сильним м'язистим тілом. Він також був неймовірно гарячим.

— Алісо ...

Вона вчепилася в його плечі, забулася в солодкому тумані, але раптом...

…несподівано пролунав гучний хлопок, і наступної миті почувся звук розбиття скла. Аліса не одразу зрозуміла, що сталося. Схоже, якийсь предмет розбив вікно.

Еміліо миттю підскочив, накинув бриджі і кинувся до вікна. Виглядати назовні не став, а лише швидко вивчив уламки і підняв якийсь предмет з підлоги. Аліса ще не бачила, щоб хтось так швидко пересувався. Вона тільки й встигла, що сісти в ліжку і закутатись у покривало, коли Еміліо вже був біля дверей. Він відкрив двері і голосно вигукнув:

— Протокол номер три! Замах на королеву! Затримати негідників! Посилену охорону її величності!

Його голос луною прокотився коридором.

Замах? Вікно розбила куля?

На шум уже біг хтось із гвардійців.

— Костільйо, піднімай бійців, — владно кинув король. — Відповідаєш за затримання зрадника головою.

Еміліо зачинив двері і повернувся до Аліси.

— Не злякалася? — м'яко спитав він і обійняв за плечі.

Ні, злякатися Аліса зовсім не встигла.

— Я маю сховати тебе в надійному захищеному місці замку, доки нападники не будуть схоплені. Цього потребує протокол.

Аліса швидко накинула сукню.

— Але чому ти думаєш, що це був замах на мене? Ціллю міг бути ти.

— Я не ціль, я боржник. Мене не чіпатимуть, доки не поверну борг, а ось ти під ударом.

До Аліси вже повернулася здатність думати, і вона інтенсивно обмірковувала те, що сталося.

— Це не було схоже на справжній замах, — розважливо сказала вона. — Скоріше, нас просто хотіли сполохати.

Можливо, той, хто стріляв у вікно, мав намір привернути до себе увагу і відволікти короля та королеву одне від одного.

— Це знову сталося, коли в нас з тобою все йшло до консумації шлюбу, — резюмував Еміліо. — Хтось не хоче допустити цього за всяку ціну. Коли таке сталося минулого разу, ми вирішили, що винуватцем був капітан. Але тепер очевидно, що ми помилилися. Тут, у замку, його немає. Зрадник хтось інший. І цього разу він буде спійманий, — у його голосі звучала рішучість.

У двері постукали. Один із гвардійців доповів із коридору:

— Мій королю, згідно з протоколом номер три, підготоване безпечне місце для королеви.

— Ходімо, люба, — Еміліо глянув на Алісу ніжно, але твердо.

— Я хотіла б допомогти, а не відсиджуватися в…

— Я знаю, — перебив він. — Але прошу, не ускладнюй завдання мені та гвардійцям. Вони знають, що робити. А я і так докоряю собі, що безвідповідально піддався спокусі, чим наразив тебе на небезпеку. Я давав собі слово, що облишу спроби зробити тебе своєю доти, доки вороги корони не спіймані. Їхня мета — не дати з'явиться спадкоємцю трону. Невідомо, на що вони можуть піти, якщо вирішать, що ти вже завагітніла.

Ну, завагітніти Аліса ніяк не могла, бо до найголовнішого у них так і не дійшло.

— Я не пробачу собі, якщо з моєї вини тобі завдадуть шкоди. Прошу, будь у безпечному місці, поки ми не знешкодимо зрадника.

Аліса бачила, що Еміліо справді страшенно собі докоряє. Але винен не лише і не стільки він. Вона була ініціатором цієї ночі.

— Добре, — Аліса вклала долоню в його простягнуту руку.

Ну гаразд, вона готова цього разу дозволити чоловікам зробити їхню роботу.

Еміліо подарував їй вдячний погляд і потягнув за собою. Вони вийшли в коридор, і пішли за двома гвардійцями.

Захищеним місцем, як не дивно, виявилася кімната Аліси. Щоправда, в ній були зроблені деякі зміни, а саме вікно було надійно забарикадоване важкими меблями.

Король особисто перевірив, наскільки незламною вийшла барикада, і залишився задоволеним.

— Тебе охоронятимуть і зі сторони дверей, і зі сторони вікна, — він притиснув Алісу до себе і ніжно поцілував у маківку. — Тут ти у цілковитій безпеці. Відпочивай. Тобі треба набиратися сил.

Еміліо вийшов з кімнати і зачинив двері. Аліса чула, як він роздає гвардійцям накази, щоб берегли її як зіницю ока.

Адреналін продовжував вирувати в крові, проте Аліса змусила себе сісти та заспокоїтися. На даний момент від неї нічого не залежало. Але вона вірила, що король та його гвардійці знайдуть того, хто стріляв. Хто це був? Еміліо вважає, що хтось зі своїх, але їй не вірилося, що зрадник причаївся у свиті короля. Адже це міг бути і хтось чужий. Існує ненульова імовірність, що на острові є сторонні люди. Хотілося б їй розпитати Піполо, чи не бачив він чогось підозрілого, але викликати блазня не вийде — він оглушений.

Залишалося лише чекати. Коли зрадника буде спіймано, Еміліо прийде розповісти Алісі про все. Скільки на це знадобиться часу? Він і так невблаганно спливав. З того моменту, як вони з королем знайшли місце, де ймовірно ростуть чорні нарциси, Алісу не полишала думка, що ця ніч може стати для неї останньою в цьому світі. Ех, якою ж тривожною вона вийшла. Аліса хотіла б, щоб у них з Еміліо було кілька спокійних годин, які належали б тільки їм. Лише їй і йому. Аліса забрала б звідси ці спогади, вони залишилися б із нею назавжди. Серце стиснула незрозуміла туга. Завтра вони розлучаться. Вона більше не побачить свого короля. Чи так сильно вона хоче скоріше зникнути звідси?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍