Олександр Васильович Афонін - І день як вимір нашого життя
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "І день як вимір нашого життя" автора Олександр Васильович Афонін. Жанр книги: Поезія.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Без неї ти, вважай, вже не людина, Бо й вдень блукаєш, наче уночі… Лише вона, лише одна єдина, Як птах крилата, на твоїм плечі. НАДІЯ! «Відсікаєм негідне…»
Відсікаєм негідне, Лишаєм все чесне і сутнє, Не як хочеш працюєм, А так, як потрібно, належне. Погляд свій повертаєм З минулого в наше майбутнє Й Україну збудуєм По-справжньому вже незалежну! «Ходят слухи о том не одну сотню лет…»
Ходят слухи о том не одну сотню лет, Мол де, в каждом шкафу свой хранится скелет. Есть и падки сыскать их, в шкафах чужих рыща, Хоть поди у самих не скелет, а кладбище… Они множество тайн вам откроют… чужих, Не боясь за свои, – ищут ведь не у них. Но… прошли времена, и теперь час настал Заглянуть в шкафы тех, кто в чужие влезал… «Есть сто причин, чтобы сказать плохое…»
Есть сто причин, чтобы сказать плохое, И несколько, чтоб доброе сказать. Плохое нынче ходит за тобою, Хорошее – приходится искать. Просматривать события и даты, Копаться в мыслях, словно в сундуке… Хоть на добро они и не богаты, Но чуточку нашел, держу в руке. Моей вины, поверьте, нету в этом, Что стало в мире мало доброты. А доброе – оно, как лучик света Среди кромешной нашей темноты… То, что нашел, даю всем понемногу, По совести, пред вами не греша, Чтоб не забыли вы к добру дорогу, И боль чужую слышала душа. «Ще день один пішов у небуття…»
Ще день один пішов у небуття, Який приніс родинну тиху втіху… Але, на жаль, ще й інше є життя,
Відсікаєм негідне, Лишаєм все чесне і сутнє, Не як хочеш працюєм, А так, як потрібно, належне. Погляд свій повертаєм З минулого в наше майбутнє Й Україну збудуєм По-справжньому вже незалежну! «Ходят слухи о том не одну сотню лет…»
Ходят слухи о том не одну сотню лет, Мол де, в каждом шкафу свой хранится скелет. Есть и падки сыскать их, в шкафах чужих рыща, Хоть поди у самих не скелет, а кладбище… Они множество тайн вам откроют… чужих, Не боясь за свои, – ищут ведь не у них. Но… прошли времена, и теперь час настал Заглянуть в шкафы тех, кто в чужие влезал… «Есть сто причин, чтобы сказать плохое…»
Есть сто причин, чтобы сказать плохое, И несколько, чтоб доброе сказать. Плохое нынче ходит за тобою, Хорошее – приходится искать. Просматривать события и даты, Копаться в мыслях, словно в сундуке… Хоть на добро они и не богаты, Но чуточку нашел, держу в руке. Моей вины, поверьте, нету в этом, Что стало в мире мало доброты. А доброе – оно, как лучик света Среди кромешной нашей темноты… То, что нашел, даю всем понемногу, По совести, пред вами не греша, Чтоб не забыли вы к добру дорогу, И боль чужую слышала душа. «Ще день один пішов у небуття…»
Ще день один пішов у небуття, Який приніс родинну тиху втіху… Але, на жаль, ще й інше є життя,
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І день як вимір нашого життя», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «І день як вимір нашого життя» жанру - Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "І день як вимір нашого життя"