Кіра Найт - Дух життя, Кіра Найт

— Чорт забирай… - буркнув я , але кивнув і продовжив рух.

Коридори тряслися, ніби були живими, а ми - лиш піщинки у вирі. Коли попереду замаячіли двері, я побачив, як брати по зброї кличуть нас. Але раптом почув глухий звук і крик позаду.

— Джаред! - я різко зупинився. Він лежав на підлозі, а його нижня частина тіла провалилася в чорну прірву, яка з’явилася під ногами.

— Тікай! Я впораюсь! - крикнув він, чіпляючись за підлогу руками.

— Заткнись і дай руку! - я одним стрибком опинився поруч і схопив його за зап’ястя. Джаред був важезним, але я стиснув зуби і почав тягти. - Давай… ще трохи… - я гарчав, напружуючи всі м’язи, поки не витягнув його по пояс. 

Нарешті він зумів спертися на руки. Ще трохи, і він став на ноги, хоча й похитувався.

— Можеш бігти? - запитав я, підтримуючи його.

— Можу, - прогарчав він. Його очі запалали—знак, що він готовий до бою.

— Тоді вперед! - наказав я, штовхаючи його в спину і ми кинулися до дверей.

Позаду нас знову прогриміли обвали. Я чув, як коридор, по якому ми бігли, складався, немов картковий будиночок. Не обертався. Не міг собі дозволити. Лише коли ми вибігли на траву і впали, переводячи дух, я зупинився і озирнувся.