Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Я багато чого робив, і зараз важко згадати все це. Може, я не завжди розумів, що саме роблю, але боявся запитувати, бо знав, що наступного разу можу опинитися в тому самому чорному пакеті."

Кур'єр опустив голову, усвідомлюючи, що з кожним словом все більше занурюється в трясовину власної безвиході. Джеймс відчував, що перед ним не просто злочинець, а людина, яка втратила себе, опинившись у тенетах страшної гри, з якої немає виходу.

— Ти добре обізнаний зі структурою цієї організації? — запитав Джеймс.

Кур'єр продовжив, його голос наповнився гіркотою та безнадією:

"Ця організація — це не просто банда чи випадкова група. Вона складна, як величезний павук зі своїми лапками, що простягаються в усі боки. Їхня структура настільки заплутана, що зрозуміти її ззовні практично неможливо. На вершині знаходяться ті, хто контролює всі нитки. Їх не видно і не чутно, але вони керують кожним кроком.

Їхня основна стратегія — вербувати людей, які опинилися в безвихідній ситуації: тих, хто втратив усе і не має куди йти. Вони знають, кого шукати, знаходять слабких і використовують їх у своїх інтересах. Деякі з цих людей раніше мали вплив — політики, бізнесмени, навіть правоохоронці — і тепер стають частиною цієї секти, частиною великої гри. Їм обіцяють захист і нові можливості, але насправді ними просто маніпулюють.

Ті, хто менш значний або не має ресурсів, як я, стають інформаторами, вербувальниками у секту, кур'єрами, виконуючи найнеприємнішу роботу. Ми навіть не знаємо всієї картини. Нам дають чіткі вказівки — куди їхати, що приносити, кого шукати, і ми це робимо. У мене не було вибору. Я усвідомлюю, що я лише інструмент у їхніх руках, і що їм не цікаве моє життя. Мені не дозволяли знати більше, ніж потрібно для виконання чергового завдання. А якщо хтось намагався дізнатися більше — вони зникали.

Все чітко поділено: є ті, хто думає, ті, хто контролює, і ті, хто діє. Ми — на самому дні, без права голосу. І навіть якщо б я хотів вирватися з цього кола, я розумію, що вони завжди на крок попереду."

Кур'єр зітхнув, опустивши погляд, усвідомлюючи, що ці одкровення можуть стати його єдиним шансом на порятунок або ж останнім безнадійним кроком у безодню. Джеймс уважно спостерігав за кур'єром, вловлюючи кожну деталь у його словах і поведінці.

— А хто на вершині? Хто всім керує? — запитав Джеймс, схрестивши руки на грудях, намагаючись приховати свою напруженість.

Кур'єр злегка здригнувся, нервово потер руки і відвів погляд, ніби зважуючи, чи варто взагалі продовжувати розмову.

— Я не можу бути певним, — нарешті промовив він, знизивши голос. — Але в кількох повідомленнях, які я отримував, згадувався хтось, кого називали Z. Я не знаю, хто це, ніколи не зустрічав і не чув про нього особисто, але вони говорили про нього так, ніби він — сам Бог. Все, що відбувалося, здавалося, виходило з його наказів. Його боялися, йому беззаперечно підкорялися. Схоже, цей Z — справжній вершитель долі всієї цієї секти.

Кур'єр замовк, усвідомлюючи, що розкриває щось дуже небезпечне. Його слова були просякнуті страхом перед невідомим, але з кожним новим реченням ставало зрозуміло, що організація має сувору ієрархію, а її невидимий лідер контролює все з тіні, залишаючись невловимим і загрозливим для всіх, хто наважиться дізнатися про нього більше. Джеймс нахилився ближче, уважно вдивляючись у кур'єра, намагаючись вловити хоч якусь ознаку неправди чи страху.

— Чому саме Z? Це ж остання літера алфавіту. Що це може означати? — запитав Джеймс, намагаючись зрозуміти, що стоїть за цим загадковим ім'ям.

Кур'єр знову нервово ковтнув і знизив голос, ніби боявся, що навіть стіни можуть почути його слова.

— Кажуть, що Z — це останнє, що людина дізнається в житті, — пояснив він. — За їхньою легендою, це момент істини, коли ти дізнаєшся, хто насправді керує всім і контролює твоє існування. Він — розум цієї організації, її серце і душа. Але він залишається анонімним. Його ніхто не бачив, ніхто не знає, як він виглядає, навіть його голосу ніхто не чув. Всі команди надходять через посередників, а ті, хто намагається дізнатися більше про Z, або зникають, або стають його безмовними слугами на тому світі.

Джеймс задумався, усвідомлюючи масштаб того, з чим вони мають справу. Z був не просто лідером — він був символом невидимого контролю, ідеально вибудованою системою, яка тримала людей у постійному страху і підкоренні. Джеймс скептично підняв брову, почувши відповідь кур'єра.

— Тепер давай поговоримо про тебе. Що ти робив біля тієї офіціантки в кафе? — запитав Джеймс, намагаючись зрозуміти причини її дивної поведінки.

Кур'єр опустив погляд, усвідомлюючи, що будь-яка неправда лише ускладнить його становище.

— Я приніс їй якийсь пакетик з порошком, — відповів він, нервово постукуючи ногою.

— Що там було? — запитав Джеймс, відчуваючи, що правда стає ближчою.

— Точно не можу сказати, але, здається, це наркотик, — відповів кур'єр, стискаючи руки в кулаки. — Мені просто наказали передати його їй.

— Вона заплатила тобі? — Джеймс примружив очі, уважно аналізуючи кожне слово.

— Ні, — кур'єр похитнув головою. — Мені сказали віддати безкоштовно, навіть не просити грошей.

— Що це за наркотик? — Джеймс продовжував тиснути, намагаючись зрозуміти, наскільки глибоко може зайти цей вплив.