Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Кур'єр стискав руки, неначе намагаючись утримати всі ті жахливі спогади всередині. "Я схопив перший ліпший квиток, залишивши все позаду. Зник. Переїжджав з місця на місце, і врешті-решт опинився тут. Але проблеми все одно наздогнали мене..."

Але чому ти саме опинився у Талсі? Запитав Джеймс.

"Все дуже просто," — почав він, трохи посміхнувшись. "Я вирішив тікати якомога далі, і мій вибір впав на Матір усіх доріг — трасу 66. Це був мій шанс сховатися серед її нескінченних миль і забутися, поки асфальт виводив мене подалі від небезпеки. У мене не було чіткого плану, що робити далі і я згадав книгу, що колись читав у дитинстві. Там майстерно була описана траса 66 та милі містечка на її узбіччі"

Далі він почав згадувати той твір:

Траса 66 — легендарна дорога, яка простягалася через всю Америку, з Чикаго до Лос-Анджелеса. Її ще називали "Головною вулицею Америки". Це була не просто дорога; це символ свободи, втечі, мрій і нових початків. По обидва боки тягнулися закинуті мотелі, старі заправки, колоритні кафе, і занедбані придорожні атракціони, що були свідками незліченної кількості людських історій. Вдень дорога виблискувала під палючим сонцем, а вночі тонула в темряві, відображаючи неонові вивіски тих закладів, що ще працювали.

Дорога сама по собі була живою історією: на ній змішувалися запахи розігрітого асфальту, бензину та пилу, і можна було відчути подих часу, що промчав через усі ці роки. Люди приїжджали сюди, щоб знайти щось нове або втекти від старого, залишаючи позаду свої біди і мрії, а іноді і все життя.

"Ця дорога вела мене вперед," — продовжив кур'єр, дивлячись у підлогу. "Я не знав, де зупинюся. Просто йшов туди, де міг бути невидимим серед тисяч інших, що також шукали своїх шляхів. І ось так я опинився тут…"

Кур'єр нервово ковтнув і продовжив:

"Прибувши до Талси, я відчував себе чужим у незнайомому місті. Вийшов з автобуса, вдихнув повітря і зрозумів, що назад дороги немає. Знімати квартиру на своє ім'я було занадто ризиковано, тому я знайшов житло нелегально — це не було складно, головне мати гроші та мовчати. Але навіть у безпеці чотирьох стін я усвідомлював, що цього недостатньо. Потрібно було змінити свої документи, і єдиний варіант — темна сторона інтернету."

"У даркнеті можна знайти все," — продовжив він, покусуючи губи. "Паспорти, водійські права, нові особистості — все на продаж. Але за це потрібно платити не лише грошима, а й власним спокоєм. Випадкові люди пропонували 'гарантії', але я бачив, як легко вони обманювали. Я усвідомлював, що кожен крок може призвести до ще більших проблем, але відступати було нікуди."

Кур'єр на мить зупинився, ніби занурившись у спогади: "Я зв’язався з одним продавцем, який обіцяв нові документи за великі гроші. Але він також знав, чим займається, і одного разу запропонував мені 'швидкий' заробіток. Це були прості замовлення на доставку пакетів, за які платили готівкою, без зайвих запитань. Працюєш мовчки — отримуєш своє. Так я й потрапив у це… І вже не знав, як вибратися назад."

Він опустив голову, усвідомлюючи, що зробив фатальний крок, з якого не було легкого виходу.

Як звати цього бізнесмена? Як він з тобою зв'язувався? Де він взяв документи?

Кур'єр нервово здригнувся, почувши запитання Джеймса, і трохи завагався, перш ніж відповісти:

"Я не знаю його справжнього імені. У них там все побудовано на секретності. Всі вони приховують свої імена і використовують лише літери. У їхній організації всіх членів називають буквою, і кожна з них, наскільки я знаю, має свою роль. Це ніби частини складного механізму. Я чув, що їх не більше двадцяти."

Кур'єр на мить замислився, ніби зважуючи кожне слово, перш ніж додати:

"Того, хто зі мною зв'язувався, звали V. Він ніколи не показував обличчя, і всі наші розмови проходили через закриті канали. Він міг зателефонувати або надіслати повідомлення в будь-який момент — серед ночі, під ранок — неважливо. Все було зашифровано, і коли ти відповідаєш, ти знаєш, що тебе вже перевірили, і тебе можуть знайти."

Він ковтнув слину, глянувши на Джеймса:

"Документи також він організував. Їх привезли разом із черговим пакетом. Я ніколи не бачив людей, які їх виготовляли. Це була їхня особливість. V був лише посередником. Він міг організувати все — від нової особистості до доставки чого завгодно. Але про реальну структуру їхньої організації я нічого не знаю. Кожен знає лише своє завдання і нічого більше."

Здавалося, кур'єр нарешті усвідомив, що вплутався в щось набагато небезпечніше, ніж простий нелегальний бізнес. Джеймс уважно слухав, фіксуючи кожне слово кур'єра. Відповідь чоловіка нагадувала сповідь, переплетену зі страхом і відчаєм:

"Я робив усе, що мені казали — коли і як. Зараз я розвозив ці пакетики, а до цього мене змушували патрулювати біля парку вночі, щоб стежити за будь-якими підозрілими рухами. І це був не просто нагляд — якщо щось здавалося їм небезпечним, я мусив доповідати. Вони не ставили запитань. І я не мав права запитувати.

А одного разу мені наказали вивезти якісь згортки. Вони виглядали, як тіла. Тяжкі, обгорнуті в чорний пластик, і я ніколи не наважувався запитати, що в них було. Мені довелося просто виконувати вказівки. Інколи я не спав кілька днів, а вони все надсилали нові інструкції. Я виконував, бо розумів: якщо я не зроблю цього, вони знайдуть мене і зітруть з лиця землі.