Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Під'їжджаючи до свого будинку, Джейкоб на мить зупинився в машині. Він знав, що зараз йому потрібні ясність розуму і рішучість. Він обережно вийшов з машини, зачинив двері і повільно пішов по пішохідній доріжці, намагаючись зосередитися. У його голові була лише одна думка:

«Не зупинятися. Боротися до кінця».

Джейкоб увійшов до своєї квартири, кинув ключі на стіл і одразу ж пішов на кухню. Це був його звичайний спосіб зосередитися і обдумати свої наступні кроки. Засипаючи ложку ароматних зерен у кавоварку, він слухав тихий звук закипання води і думав про події дня.

Як тільки кава була готова, він взяв чашку, вдихнув гіркуватий аромат, зробив ковток і дістав мобільний телефон. Джейкоб знав, що його брат Ендрю повинен знати про все, що сталося. Набравши номер, Джейкоб почув кілька гудків:

- Привіт, Джейкобе. Що сталося?

- Привіт, Ендрю. У мене сьогодні була неймовірна пригода... Джейкоб почав говорити, і з кожним словом відчував, як напруга в грудях трохи спадає. Він розповів усе про Боббі, про повідомлення, які вони надсилали, про те, як Джеймс дізнався його справжнє ім'я, і навіть про свої плани на майбутнє.

Ендрю уважно слухав, не перебиваючи, а коли Джейкоб закінчив говорити, відповів спокійним, але рішучим голосом:

- Я з тобою. Ми пройдемо через це разом. Бачу, ти знайшов собі друга, - усміхнувся Ендрю. Його голос був трохи насмішкуватим, але теплим.

-  І не одного. Вони... . трохи не звичайні, але, здається, розуміють, про що ми говоримо. Аліса просто чудова. А Джеймс, надійний і звичайно, готовий боротися до кінця.

Ендрю хмикнув: 

- Приємно знати, що ти не один. Особливо в таких справах, як ця, добре мати поруч того, кому ти довіряєш.

Джейкоб кивнув, хоча Ендрю його не бачив. Чоловік відчував себе більш впевнено, розмовляючи з братом.

- Так, це правда, - сказав він. Але ти теж зі мною, і це найважливіше. Ми пройдемо через це разом.

- І що ти робитимеш далі?

- Я збираюся вчитися, щоб отримати ліцензію приватного детектива, - відповів Джейкоб. Це те, чим я хочу займатися. У мене є талант до розслідувань і бажання боротися за справедливість.

- Це великий крок, - задумливо сказав Ендрю. «Але я думаю, що ти зможеш це зробити», -

- Дякую, брате. Що скажеш? Думаєш, нам варто йти цією дорогою?

- Звичайно, треба! І на війні, і в житті ти завжди виходив зі складних ситуацій. Ендрю сказав: «Ти зможеш це осилити».

- Почувши це, впевненість Джейкоба зросла.

Після розмови з братом Джейкоб пішов пройтися містом. Під час прогулянки він зіткнувся з Генрі і Мартою, які, здавалося, щойно повернулися з якоїсь справи.

Генрі привітно посміхнувся і запитав Джейкоба, як у нього справи. Помітивши його, Марта приєдналася до розмови. Джейкоб відповів, що вже все гаразд. Він розповів їм, що у нього ще багато роботи, але він сповнений рішучості впоратися з нею. Він додав, що їхня підтримка дуже важлива, і що він впевнений у своєму майбутньому та має плани і цілі.

Генрі і Марта висловили готовність допомогти, якщо буде потрібно, і побажали Джейкобу удачі в його нових випробуваннях. Вони розійшлися, а Джейкоб продовжив свою прогулянку, відчуваючи, що підтримка друзів принаймні ненадовго зняла тягар з його плечей.

Підбадьорений підтримкою друзів, Яків пішов додому, сповнений планів і надій на майбутнє. Він був упевнений, що його шлях буде сповнений нових досягнень і пригод.

Прийшовши додому з прогулянки він заварив як завжди ароматний напій та вийшов на балкон.

На своєму балконі він потягував чашку ароматного чаю. Джейкоб дивився на місто, роздивлявся парк і спостерігав, як останні промені сонця прощаються з верхівками дерев. У парку було багато різних дерев, але він не бачив там одного - секвої.

Кінець