Шевченко Т. Г. - Кобзар, Шевченко Т. Г.

54 - Пулавський, Пац - польські магнати, що очолювали опозицію проти Понятовського, керівники шляхетського повстання, яке було придушене за допомогою царського війська.

55 - Конфедерації - тут: тимчасові військово-політичні об'єднання реакційної частини польської шляхти й католицького духівництва, метою яких було збереження необмежених привілеїв шляхти й католицької церкви. Найвідомішою конфедерацією була Барська, створена 1768 р. на з'їзді польської шляхти в м. Барі (тепер місто Вінницької області). На Україні конфедерати жорстоко знущалися з народу. Коліївщина була відповіддю українського народу на ці знущання. У 1772 р. Барська конфедерація розпалася.

56 - Гєрш-ту? (Євр.) - Ти чуєш?

57 - Вільшана - «Вільшана, або Ольшана,- містечко Київської губернії, Звенигородського повіту». (Приміт. Т. Шевченка).

58 - Їмості - милостивій пані.

59 - Літаня (літанія) - урочиста церковна служба, а також довга благальна молитва у католиків. Тут вжито в переносному значенні - як скарги і нарікання.

60 - Схизмати - «Неуніатів ляхи називали схизматами». (Приміт. Т. Шевченка).

61 - Шеляг - старовинна польська дрібна монета.

62 - «My zyjemy, my zyjemy, polska nie zginela» (пол.).- «Ми живемо, ми живемо, Польща не загинула» - слова з польської військової пісні. У Шевченка неточність: конфедерати не могли співати цю пісню, вона створена після Коліївщини.

63 - Титар (ктитор) - церковний староста.

64 - Свячений - ніж, за переказами, освячений духівництвом Мотронинського монастиря (поблизу Чигирина) на розправу гайдамаків із шляхтою.

65 - ...подивіться: то конфедерати... - «Про конфедератів так розказують люди, котрі їх бачили, і не диво, бо то була все шляхта z honorem, без дисципліни; робить не хочеться, а їсти треба». (Приміт. Т. Шевченка). Z honorem - з гонором, з пихою.

66 - Навіки, праведний, заснув.- «Анахронізм: титаря ляхи замучили зимою, а не літом». (Приміт. Т. Шевченка). Ця подія сталася (тут відтворено справжній факт) за два роки до Коліївщини -1766 р.

67 - Чигирин - повітове місто (тепер районний центр Черкаської області). Під час визвольної війни українського народу 1648- 1654 рр. було резиденцією гетьмана Богдана Хмельницького. У січні 1653 р. в Чигирині відбулася старшинська рада, яка прийняла ухвалу продовжувати боротьбу проти шляхетської Польщі і добиватися возз'єднання України з Росією.

68 - ...Вози залізної тарані - вози із зброєю - ножами. ...щедрої гостинець пані.- Селяни, учасники Коліївщини, вірили легенді, нібито Катерина II підтримує селянське повстання і посилає зброю.

69 - Головатий - Відомо два Головатих: Павло Фролович (1715-1795) - останній суддя Запорозького війська, та Антон Андрійович (1744-1797) - кошовий отаман Чорноморського козацького війська. Про участь їх у Коліївщині відомостей немає.

70 - Залізняк Максим - запорозький козак, один з керівників Коліївщини. Організував у Холодному Яру (під Чигирином) повстанський загін гайдамаків і привів його під Умань - місто, що належало тоді польському магнатові Потоцькому,- де з'єднався з повсталими козаками під проводом Гонти. Був по-зрадницькому схоплений царським полковником Гур'євим і після жорстокої кари батогами засланий на довічну каторгу до Сибіру.

71 - Гонта Іван (?-1768) - сотник надвірних козаків в Умані, що служили при дворі Потоцького, один з керівників народного повстання 1768 р. Під час наступу гайдамацького війська під проводом Залізняка Гонта разом з надвірними козаками перейшов на бік повстанців. Після здобуття Умані Гонту проголошено уманським полковником. Коли повстання було придушене, польська шляхта при підтримці царського війська нещадно розправилася з його учасниками. Гонта був підступно схоплений царським військом, виданий польській шляхті і після лютих тортур страчений у селі Сербах (тепер село Готівка) на Поділлі.

72 - Сама - Катерина II.

73 - Волох - «За гайдамаками ходив кобзар, його називали сліпим Волохом. (Дід розказував)». (Приміт. Т. Шевченка).

74 - Богдан - гетьман Богдан Хмельницький, видатний український державний діяч і полководець. У 1648-1654 рр. Очолював визвольну боротьбу українського народу проти шляхетської Польщі. У «Тезах про 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654-1954 рр.)», схвалених Центральним Комітетом Комуністичної партії Радянського Союзу, говориться: «Історичною заслугою Богдана Хмельницького є те, що він, виражаючи споконвічні сподівання і прагнення українського народу до тісного союзу з російським народом і очолюючи процес складання української державності, правильно розумів її завдання і перспективи, бачив неможливість врятування українського народу без його об'єднання з великим російським народом, наполегливо добивався возз'єднання України з Росією». Богдан Хмельницький підтримував також дружні взаємини з Молдавією і Волощиною.

75 - Чорний шлях - «...виходив од Дніпра, між устями річок Сокорівки і Носачівки і біг через степи запорозькі, через воєводства Київське, Подольське і Волинське - на Червону Русь до Львова; Чорним названий, що по йому татари ходили в Польщу і своїми табунами вибивали траву». (Приміт. Т. Шевченка).

76 - Благочинний - священик, який здійснював нагляд над духівництвом кількох парафій. Тут, очевидно, йдеться про ігумена Мотронинського монастиря (біля Чигирина) Мелхіседека Значка-Яворського, який вів боротьбу проти унії на Правобережній Україні.

77 - Конашевич - Сагайдачний Петро Кононович (?-1622) - гетьман українського реєстрового козацтва, належав до угодовської старшини і дбав про її інтереси. Уславився походами проти Кримського ханства і султанської Туреччини. В 1620 р. послав до Москви посольство з проханням прийняти козаків на службу. В 1621 р. командував козацьким військом у битві проти турків під Хотином. Помер від тяжкої рани, яку дістав у цій битві. Похований у Києво-Братському монастирі. У своїх творах Т. Шевченко згадував П. Сагайдачного як видатного і талановитого полководця.

78 - ...де лежить останок славного Богдана? Де Остряницина стоїть хоч би убогая могила? Де Наливайкова? - «Павла Наливайка живого спалили в Варшаві, Івана Остряницю і тридцять старшин козацьких після страшної муки розчетвертували і розвезли їх тіла по всій Україні. Зіновій-Богдан і син його Тимофій були поховані в Суботові, коло Чигрина; Чарнецький, коронний гетьман, не доставши Чигрина, од злості спалив їх мертвих (Георгій Кониський)». (Приміт, Т. Шевченка). Відомості, що їх взяв Т. Шевченко з «Истории русов», неточні. Северин (а не Павло) Наливайко не був спалений, йому у