Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

- У тебе ще є час до походу? Мені потрібні всього лише пара твоїх драконів! - налетіла вона на нього у дворі третього ярусу. - У мене до тебе велике прохання, Норм. Потрібно віднести мою матір та сестру назад у долину.

- І чому це ми зобов'язані їх катати туди-сюди, дозволь дізнатися? - пробурчав Норм, прискіпливо оглядаючи дівчину світло-коричневим поглядом. Погляд пройшовся кілька разів з ніг до голови та назад. Норм насупився і поліз мацати їй лоба. - У тебе жар, Джин?  А щоб тебе, дівчино! Ти геть здуріла? Боса, в одній тонкій сукні, з розпущеним волоссям. Де твій брат лікар?

- Я в порядку і відчуваю себе нормально! - зло процідила Джин, відмахуючись від його руки. - Я зла як тисяча демонів! Ця ідіотка Ірма запала на Шая! Уявляєш? Хоча ні, як ти можеш собі таке уявити, адже ти ніколи не був наложником у драконів, і молодшої сестри, яку потрібно вберегти, у тебе теж немає!

- Зате мені потрібно вберегти тебе, а це та ще заковика, - шумно зітхнув Норм, краєм ока спостерігаючи, що їх розмова збирає цікавих. - Ти зла, тому що боїшся, ти страшенно налякана всім цим, - як не старався Норм, його голос все одно пролунав ласкаво. І знайшовши відгук у її душі, в наступну мить Норм вже мав у себе на грудях ридаючу дівчину.

- Звичайно, ти знаєш, що дорога мені, і що мій борг тепер піклуватися про ту, кого любив Варон, - мученицьки закотив очі Норм. - І я прошу тебе охолонути, Джин. Шай йде війною на північні землі, впевнений, він захопить Рейг і будемо сподіватися там він і залишиться - у головній цитаделі півночі. Сюди він більше не повернеться і твою сестру не побачить, здалася вона йому. Тобі ж самій буде спокійно, якщо твоя родина буде поруч з тобою. Тому просто почекай. ... І ще, якщо я не повернуся, командором стане Тінг, він продовжить оберігати тебе, Варон довіряв йому, як і мені . Я ж прошу тебе - будь мудрою.

Ридання Джин посилилися:

- Ти не можеш загинути! О, будь ласка, ти не можеш загинути, - заголосила вона, голосно схлипуючи. - Не смій мені навіть!

- Ну, мені і самому не хочеться подихати, - обнявши її міцніше, Норм гладив її по спині, зачіпаючи хвилясті руді локони. - Адже тоді не буде кому тобі торочити, щоб ти чинила мудріше.

- Ого, щоб мені, яка ... тепла сцена прощання, - шиплячий голос, у якому закипала лють, яку безуспішно намагалися стримати, належав Шаю. Тарр так сильно стиснув зуби, але не зміг зупинити граючи жовна та  тремтіння в усьому тілі. Вихопивши меча, він двома точними рухами розрубав на чотири частини воїнів Чорної люті, які на біду стояли  поруч із ним. Нізащо. Від скаженої люті.

Свист меча змусив Джин озирнутися та скрикнути від побаченого.

- Як же я хочу зробити з тобою це, Норме! Покремсати! - прошипів Шай. Його продовжувало трясти і він готовий був спопелити очима цих двох. - Ні-ко-ли більше не смій торкатися її! Це моє!!! - шипіння перейшло в рик. – Вона моя!!! Негайно йди сюди, Джин!

Але Джин і не думала ворушитися убік найчистішої киплячій люті.

- Іди. Він тебе не чіпатиме, - тихо підштовхнув її Норм. - Але у тебе може вийти його заспокоїти.

Вона зробила крок до Шая заради Норма, тільки щоб закрити собою друга.

Сховавши меча в піхви, Шай не церемонячись, підхопив її на руки і спочатку здавалося, що він просто готовий скинути дівчину зі скелі у прірву. Але коли тарр повернув у бік житлових кімнат - Норм знову почав дихати, багатозначно переглянувшись зі своїми воїнами.

Притягнувши Джин в колишню кімнату Варона, Шай кинув її на ліжко, взявшись відкривати скрині, вивертаючи звідти речі. У неї полетіло вовняна сукня, кожух із заячого хутра, її запасні чоботи. Джин мовчки одяглася. Шай продовжував стояти до неї спиною, шумно дихаючи, намагаючись заштовхнути свій гнів назад у темні глибини своєї душі.

- Авжеж ти ж не знаєш, що тут відбувається. … Звідки тобі це помітити, коли твої думки зайняті геть іншим, наприклад, ненавистю до мене. Усю душу мені вимотала за усі ці роки! …Відьма руда. Що мені робити із собою? А з тобою? …Твоє тіло змінюється, через те, що в ньому зріє дракон. Твій розум спантеличений, - сказав Шай майже спокійно, чомусь дуже втомленим голосом. - Навіщо ти пішла до Норма? - повільно повернувшись, він підійшов до Джин. Шай зауважив, що їй не подобається, коли він стоїть дуже близько, тому він навмисне встав, майже притулившись до неї.

- Просила його віднести моїх рідних назад у долину. Я зла на тебе, за те, що ти забираєшся людям у голови. І зла на молодшу сестру, за те, що вона дозволила тобі себе зачарувати, вважаючи тебе красивим чоловіком. Я не хочу, щоб вона теж ставала іграшкою драконів, - чесно відповіла Джин, без краплі страху.

- Адже не пощастило мені, я ж бо бідний виродок годинами намагався заворожити бідолаху, і коли у мене вийшло, грізна старша сестра, розвела усі чари, - уїдливо проказав Шай, посміхнувшись. – Нажаль  на тебе вони не діють. Ти звісно бачиш мене мерзенним, лускатим,  покритим слизом змієм і у подобі дракона, і у подобі владики. Потрібно відвідати твою сестру, може вийде її втішити, або вона втішить мене убогого.

- Тільки спробуй! - шипіти Джин вміла не гірше драконів.

- А що ти зробиш мені, руда бестія? Знову розплачешся у Норма на широких грудях? - посміхаючись їй в очі, Шай схопив її за руки, завівши їх їй за спину і одночасно притиснувши сердиту дівчину до себе. - Або може, відвернеш мене собою від Ірми та від Норма? - його чіпкі пальці стиснули болючіше. - На майбутнє - не смій мені більше погрожувати! Наступного разу, я без роздумів вб’ю Норма, якщо ще раз побачу тебе у нього на шиї. У тебе не вийде крутити мною, як ти крутила Вароном, Данаєм, як ти крутиш Нормом та іншими близькими до твого покійного чоловіка драконами. Зі мною такого не вийде. І щоб ти знала -  людські дівчата, як жінки для утіх, мене абсолютно не цікавлять. Крім однієї. Ти інша справа, - піймав її губи, Шай спробував її поцілувати, але Джин зчепивши зуби почала крутити головою ухиляючись що було сил. Не відпускаючи її, Шай рикнув, не сильно, але відчутно вкусивши її за губу.