Зоя Лістрова - Пограємо в любов, Зоя Лістрова

Глава 6

Я хвилювалася перед зустріччю з родиною Германа. Зараз я корила себе, треба було признатись, що я і є донька його партнера. Я нічого не могла вигадати, як все зупинити, тому вирішила діяти за обставинами.

Вони прийшли, коли вже деякі гості зібралися. Батьки зустрічали гостей на вході. Я дуже не хотіла, брати в цьому участь, але тато хотів і я йому не змогла відмовити. І ось з'явилося сімейство Германа. Павло Олексійович, привітавши тата, поцілував руку мамі, і взявши мою сказав:

- Лізо! Ваша дочка! - Він здивовано подивився на батька.

- Так. Чому ти такий здивований?

- Вчора Герман представив її, як свою наречену.

- Щоправда?!

Батько подивився на мене. Мені довелося відірвати свій погляд від Германа, який дивився на мене якось дивно. Я думала, він буде здивований, а він усміхався, а в очах була радість як у дитини. Дивний він якийсь. Що мені сказати?

- Я теж здивована, - сказала, що перше спало на думку.

- Прийміть мої привітання, і дозвольте вкрасти мою наречену.

- Звичайно, - радісно сказав батько.

 Усі такі радісні, окрім мене. Бо я здається встряла в халепу, та ще і забрехалась. І тепер треба, якось все поставити на свої місця. Все, кінець гри.

Батьки продовжували зустрічати гостей, я з Германом відійшли вбік.

- Ти знала?

- Ні, - брешу, навіщо знову брешу.

- Щоправда?

- Зуб даю, - навіть не червонію.

- Нам треба поговорити. Я маю тобі дещо розповісти. Ходімо, поки мої не підійшли, але вони здається до нас прямують, - він мене взяв за руку і потяг до виходу.

-  А ви куди? - Запитала моя мама.- Зараз всі будуть сідати за стіл.

- Германе, що трапилося? Куди ти мене тягнеш?

- Справа в тому, що я на тобі повинен одружитися по-справжньому.

- Що означає повинен? Ми маємо договір.

- Я ж говорю, нам треба поговорити.

- Говори.

- Це довго. Тоді не дивуйся тому, що тобі говоритиме моя мама. Звідки я знав, що це ти. У сенсі дочка партнера батька.

- Я не розумію, що ти хочеш сказати. Давай поговоримо потім.

Нас почали розсаджувати за стіл. І його мамі довелося піти за стіл на місце. На мій подив, мене і Германа посадили поряд.

- Це добре, що ми поруч, хоч поговоримо.

- Германе, що за жарти про одруження?

- Учора дізнався, у батька рак, йому дали рік. Далі довго розказувати, потім. Підіграй, потім розповім.

- Розповідай. У сліпу не буду.

- Ти знала, що у нас батьки-партнери?

- Ні. Про партнера знала, але хто він, ні.

- Наші батьки-партнери і ми повинні одружитися, щоб зберегти бізнес. Так хоче мій батько.

- Що-о! – занадто голосно сказала и всі повернулись у наш бік.

- Тихіше, на нас дивляться, посміхайся, не привертай увагу.

- Значить, ти все підлаштував. Ти давно все вигадав. Зрозуміло.

- Ні. Я дізнався тільки сьогодні. Чесно. Я сам в шоці, розумієш, мій батько помирає.

Я зрозуміла, що треба з цим зав'язувати, інакше все зайде надто далеко. Встанемо з-за столу, і я йому зізнаюся, хто я, і що про те хто партнер дізналася трохи раніше за нього. І все, крапка, відлітаю і далі живу собі спокійно. Як тільки почали вставати, ми швидко вийшли надвір, щоб нам ніхто не завадив розмовляти.

- Лізо, я сам не думав, що так усе ускладниться. Хоча чесно кажучи, я в тебе закохався. І в нас може...

- Все, розриваємо наш договір. Я їду, - перервала його зізнання.

- Лізо, я дуже прошу тебе про допомогу. Я згоден на всі твої умови, тільки допоможи. Заради мого батька. Прошу.

- А без мене ніяк?

– Ні. Вислухай і сама зрозумієш.

- Я слухаю.

- Вчора дізнався, що батькові лишився рік. Він усе своє життя вклав у бізнес, і хоче, щоб я продовжив. Це не моє, я пробував. Він пропонує, щоб я одружився з донькою партнера. Я був зляканий, бо я в тебе закохався і мені не потрібна друга. Тільки не перебивай. А виявилося це ти, я зрадів.

– А мені щось від цього не радісно. Продовжуй.

- Але, в принципі, і все.

- Ти правильно сказав, все.

- Лізо, давай пограємо в любов. Все буде понарошку.

- Значить, ти таки все передбачив.

- Що все? Я тільки зараз вигадав, представити тебе як свою наречену. Лізо, будь людиною, уяви, йому залишився рік. Нехай цей рік у нього буде спокійним. Ми одружимося, а те, що це фіктивно, знатимемо тільки ми. Твій батько займатиметься бізнесом, мій буде спокійний, що бізнес залишився у сім'ї.

- Германе, це обман. І потім, є багато якщо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍