kxduarte - Залежна психопатом, kxduarte

№1 з циклу "Повсталі з мертвих". Вона - залежна директором своєї компанії, який може стати загрозою чому-завгодно. Кожного дня її думки тільки про нього. Весь час вона шукає його погляд на собі, щоб задовільнити свої потреби. Але що вона скаже, коли одного дня він переверне все те, що вона так довго будувала в своїх мріях? Він - майбутній Капо Ла Стідди. У спадок від батька йому передалась величезна компанія та всі права на інші сотні компаній. Йому потрібно одружитись, щоб утримати владу, інакше вона перейде його молодшому братові. Окрім брата, його турбує секретарка, яка позбувається всіх жінок, на яких він просто гляне. Чи досягнуть вони того, чого так сильно бажають?

Ларія.

Пролог.

 

Моя залежність росте все більше і більше. Вся моя кімната забита його фотографіями. Його запах завжди зі мною. Ці відчуття поступово розквітають у щось більше. Я відчуваю себе хворою. Хворою на нього.

Найгірше те, що він — мій директор. Директор компанії, в якій я працюю вже 5 років. Перші два роки директором був його батько, але після смерті Пана Бласхеса, його місце зайняв старший син — Рафаель Бласхес.

Він гарячий. Він високий і статний. У нього неймовірна посмішка. Ідеальний чоловічий запах. Чорні, як агат, очі. А його погляд, яким він обдаровує нас кожного ранку — до біса сексуальний і стриманий. Це те, що цінується в чоловіках найбільше. І на жаль, це ціную не я одна...

Я підписана на всі соцмережі, де виставляють його фото. У нього також є Інстаграм, куди він викладає різні фотографії: ноутбук, кава, офіс. І все це в естетичному форматі. На деяких фото видно його руки. Його сильні, великі руки з венами.

Я роздрукувала близько ста фотографій, на яких видно його ідеальні чоловічі руки. У мене є альбом з його фотографіями, підписаними датами, коли вони були зроблені. Я можу називати себе ненормальною. Це справді так. Мені ніколи ніхто не подобався так, як він. Навіть його перекривлене обличчя, коли йому щось не подобається, — ідеальне.

Його секретаркою я стала приблизно рік і три місяці тому. Поки що я не маю що сказати поганого на це. Я з ним майже ніколи особисто не бачуся. І він, можливо, разів п'ять дивився на мене. Якби ми зустрілися в якомусь місці, він би навіть не впізнав у мені свою секретарку. Мене це зовсім не ображає, бо я можу насолоджуватися ним, коли він цього не бачить.

У його кабінеті я була двічі. Це був найкращий досвід у моєму житті. Сподіваюся, колись я зможу роздивитися там все, що не роздивилася за перші два рази.

Мені 26. І так, я залежна від директора найкращої фірми в Нью-Йорку. Секретне агентство мафії. Таємні інгредієнти. Незалежний покер і ігри на смерть. Це не те, про що я мріяла в дитинстві, але Пан Рафаель закриває всі ці недоліки своїм ідеальним обличчям і тілом. Я готова молитися на картини, де він навіть на задньому плані. Адже для мене він ніколи не буває на задньому плані. І до біса, що він навіть не знає мого імені. Це нормально, бо моя залежність від нього не зміниться. Так буде завжди.

Моє ім'я — Ларія Мільєр. У мене довге чорне волосся і темні сині очі. Моя сестра — Афіна Мільєр. Вона набагато молодша за мене, але ще більш ненормальна. У неї світле волосся і зелені, як трава, очі. На її лівій щоці є ямочка, але вона посміхається так часто, що на правій щоці вона також з'являється.

Мої думки зупиняються, коли я відчуваю запах чоловіка, якого хочу більше за все на світі. Пан Бласхес настільки виділяється серед інших, варто йому тільки з'явитися. Ми всі чемно опускаємо голови, вітаючи директора. Я також знаю, що він навіть не дивиться на нас. Просто йде прямо до свого кабінету.

Через п'ять хвилин на мій планшет прийде повідомлення про те, що я маю принести йому міцну каву без молока з двома ложками цукру. На її приготування в мене є також п'ять хвилин. Якщо його кава не буде у нього рівно за п'ять хвилин — тікайте всі. Я приношу завжди вчасно. Ми всі боїмося його, яким би красивим він не був. Його краса дуже страшна і приваблива, а це найгірше.

Коли його запах остаточно покидає мої ніздрі, я піднімаю голову. Лієсса махає мені рукою, щоб я підійшла до неї. Всі розходяться по своїх справах, але Лієсса майже завжди вільна. Вона дуже швидко порається зі своєю роботою, чим мені й подобається. Вона більш спокійна і стримана, але любить випити. Також вона знає, що я залежна від директора. І не тому, що я сказала, просто це настільки очевидно. Я б не здивувалася, якби одного дня всі дізналися про мою залежність. Це було б принизливо і соромно, але винна я, бо завжди палаю при згадці про нього.

Йому пора шукати дружину. Щоб остаточно отримати компанію, він має до 28 років одружитися з жінкою. У нього ще є місяць. За цей місяць він не зробить нічого. Але коли прийде час вибору дружини — я буду балотуватися першою. Він мені подобається, і я не збираюся просто так стояти, коли на нього кине оком інша жінка. А таких багато. Якщо не комусь, то собі, обіцяю. Обіцяю, що колись цей чоловік буде моїм. Він буде просити мене, щоб я була поруч. Настане цей день, коли не тільки я буду залежна від нього, а й він.

Та прямо в цей момент я слухаю Лієссу, поки вона розповідає про свій вчорашній день, адже ми вчора не бачилися. 

— У тебе є дві хвилини на те, щоб вкластися. 

— Та ну, він не може зачекати? Я закриваю рот подруги, щоб ніхто не почув її зухвалих слів. 

— Ти ненормальна? — прикладаю палець до скроні і кручу ним. — Ти всього рік тут. Так сильно хочеш звільнення? 

— Ти ж у нас безстрашна, чому боїшся? 

Я хитаю головою, різко кліпаючи. 

— Час. Мені потрібно йти за кавою, — я обіймаю її, але вона ловить мою руку. 

— За обідом ми про це поговоримо.

— Без проблем. Тільки-но у мене з'явиться час, я одразу напишу тобі. 

Лієсса відпускає мою руку і всміхається. 

— Тримайся, — виставляє руку в кулак, в знак підтримки. — Спробуй не втратити свідомість, відчувши його запах. 

Якби мені це сказали два роки тому, я б показала середній палець. Але ж це Лієсса. Все добре.

***

Пан Рафаель навіть не реагує, коли я ставлю каву на піднос біля його столу. Він повністю зосереджений на своїй справі за ноутбуком та паперами. Я б могла діяти, щоб отримати цього чоловіка. Але в мене немає плану. Я хочу багато чого зробити, щоб він помітив мене. Відчув мене. Але йому я не потрібна, як і всі інші в цьому світі. Мабуть, цим він і подобається мені. На відміну від чоловіків, які бігають за мною, він — холодний і стриманий. Щоб його добитися, я повинна сильно ризикнути своїм життям. На даний момент у мене немає наміру помирати. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍