Зоя Лістрова - Пограємо в любов, Зоя Лістрова

- Які?

- Ну, наприклад, а якщо правда вилізе назовні.

- Як?

- Тебе можуть побачити з дівчиною та підуть розмови. Ти ж не чернець, не зможеш жити рік чи скільки там доведеться, у помірності. Всі знатимуть, є дружина, а він вештаєшся. Підуть розмови. Як я буду виглядати. Я не хочу бути зрадженою, навіть в фіктивному шлюбе.

- Я зрозумів. Ми будемо обережні.

- Не ми, а ти. Це ж ти хочеш задовольняти свою потребу,  - він уважно глянув на мене.

- А в тебе нема такої потреби? Нам би було гарно разом.

- Ліза, Герман, ви куди втекли? Батько хоче поговорити, - сказала Тетяна Вікторівна.

- Лізо, ти допоможеш?

- З умовою, що складемо новий договір. Але, я ще думаю.

- Я згоден із кожним пунктом договору. Як поговоримо з батьком, одразу складемо.

Це капець, куди я потрапила. Жила собі спокійно і треба було його зустріти. Говорить не мала баба клопоту купила порося, це про мене.

Мені було шкода Павла Олексійовича, тож я погодилася пограти в любов.