Данута Шемеляк - Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк

8. Танець із бочкою

Ранок настав із туманом і запахом трав’яного чаю, яким монашки напоїли Соломію й Дарія перед дорогою. Сестра Євдокія дала їм стару карту, намальовану на шматку тканини, і суворо наказала триматися подалі від головних шляхів — Гордан із гвардією, мабуть, уже прочісували округу. Соломія подякувала, сховавши усмішку: монашки, може, й святі, але точно знали, як уникати проблем.

Дарій ніс карту, тримаючи її так обережно, ніби це був його найкращий пергамент. Соломія йшла попереду, перевіряючи кожен кущ на предмет засідки. Вони прямували до села Білий Ріг, де, за словами Євдокії, можна було знайти коней і сховатися серед селян.

До полудня вони дісталися околиць села. Звідти долинали музика, сміх і запах смаженого м’яса — свято врожаю було в розпалі. Соломія зупинилася й глянула на Дарія.

— Треба змішатися з натовпом, — сказала вона. — Якщо Гордан нас шукає, то шукатиме двох втікачів, а не селян на гулянці.

— Змішатися? — Дарій зблід. — Але я не вмію… гуляти. Я пишу про свята, а не беру в них участь!

— Сьогодні навчишся, — відрізала Соломія, стягуючи з себе верхню частину сукні, що досі була на ній після втечі. Під нею залишилася проста сорочка й штани, які вона завжди носила під спідницею "про всяк випадок". — Знімай свій плащ. Ти схожий на принца, а це погано.

Дарій неохоче скинув плащ, залишившись у білій сорочці й штанах. Соломія струснула його за плечі, щоб він не виглядав як налякана ворона, і потягла до села.

Білий Ріг гудів, як вулик. Селяни танцювали під скрипку й бубон, діти бігали з дерев’яними мечами, а на столах стояли бочки з квасом і миски з пирогами. Соломія помітила кількох чоловіків із підозрілими пиками — можливо, шпигуни Гордана, — але вирішила не панікувати. Поки що.

— Танцюй, — скомандувала вона Дарію, коли вони опинилися в центрі майдану.

— Що?! — він витріщився на неї. — Я не вмію!

— Просто рухай ногами, — шикнула Соломія, хапаючи його за руки. — І посміхайся, ніби тобі весело.

Вона закрутила його в танці, намагаючись імітувати селянські рухи. Дарій спотикався, але старався — його ноги плуталися, ніби їх в нього було дві ліві, а обличчя стало червоним, як буряк. Селяни зареготали, думаючи, що це частина веселощів.

— Ти танцюєш, як кінь із трьома копитами! — засміялася Соломія, піднімаючи його в повітря за руки.

— Я… намагаюся! — прохрипів Дарій, але раптом знайшов ритм. Він крутнув Соломію — несподівано вправно — і вона з подивом зрозуміла, що він не такий безнадійний.

Та щойно музика прискорилася, Дарій оступився й полетів прямо в бочку з квасом, що стояла поруч. Бочка гучно хруснула, квас розлився по землі, а Дарій опинився в калюжі, мокрий і здивований. Натовп вибухнув сміхом і оплесками.

— О, музи, чому ви мене покинули… — простогнав він, вибираючись із калюжі.

Соломія підбігла до нього, ледь стримуючи регіт.

— Ти щойно став зіркою свята, — сказала вона, простягаючи руку. — Вставай, герою.

Селяни гуділи від захвату, а кілька жінок уже підбігли з рушниками, щоб витерти "бідолашного хлопця". Соломія помітила, що підозрілі типи в кутку майдану втратили до них інтерес — мокрий Дарій і гучна Соломія виглядали як звичайні селюки, а не втікачі.

— Це був твій план? — пробурмотів Дарій, коли його витерли й посадили біля вогнища.

— Не зовсім, — зізналася Соломія, сідаючи поруч. — Але спрацювало. Ми живі, і нас не шукають. Поки що.

Вона глянула на нього — мокрого, злиплого, але з якоюсь новою іскрою в очах. Може, він і не воїн, але в ньому щось було. Дарій тим часом шепнув:

— Я напишу про це баладу. "Танець у квасі"…

— Тільки не читай її вголос, — засміялася Соломія.

Свято тривало, а вони сиділи біля вогнища, гріючись і плануючи наступний крок. Лист із доказами був при ній, але шлях до Зеленоцвіту ще чекав. А поки — квас і сміх стали їхньою найкращою маскою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍