Данута Шемеляк - Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк

Що робити, коли тебе, принцесу Соломію, яка таємно фехтує краще за гвардійців, видають заміж за Дарія — принца-поета, який боїться жінок? Укласти шлюб заради миру між королівствами, звісно! Але коли заручини перетворюються на катастрофу, а мирний договір виявляється пасткою, молодята змушені об’єднатися. Вона — з мечем напоготові, він — із пафосними віршами. Разом вони б’ються з розбійниками, танцюють у селі й знаходять шлях до серця один одного. Гумористична пригода про те, як знайти спільну мову, коли один хоче рубати, а інший — римувати. А мораль? Іноді шлюб — це не кайдани, а весела катавасія, якщо знайти спільну мову!

Пролог

У королівстві Зеленоцвіт принцеса Соломія мала б бути ідеальною дочкою: тихою, слухняною і готовою до шлюбу заради миру з сусіднім королівством Каменяр. Усі думають, що вона останні десять років провела в монастирі Святої Лаванди, вишиваючи серветки і молячись за врожай. Але насправді Соломія таємно втекла з монастиря ще в п’ятнадцять і вступила до бойової академії "Клинок і Квітка", де навчилася фехтувати, кидати ножі та вибивати двері з одного удару. Її легендарний випускний трюк — зарубати манекен мечем, тримаючи його в зубах — досі обговорюють у тавернах.

Але ідилія закінчується, коли король Зеленоцвіту оголошує: Соломію видають заміж за принца Дарія з Каменяру, щоб припинити столітню ворожнечу через спірний ліс із магічними грибами. Для обох це катастрофа. Соломія мріє про пригоди, а не про вишивання штор для замку. Дарій же — меланхолійний поет, який ненавидить усе, що пов’язане з війною, і вважає, що шлюб — це "кайдани для душі". До того ж, він боїться жінок, які голосно розмовляють, а Соломія, м’яко кажучи, не шепоче.

Перед весіллям Соломію повертають додому, видають їй сукню з рюшами (яку вона одразу випадково розрізає кинджалом) і велять поводитися "як принцеса". Та коли вона прибуває до Каменяру на заручини, все йде шкереберть. Дарій, побачивши її м’язи, непритомніє прямо в бенкетній залі. А Соломія, замість того щоб його рятувати, випадково влаштовує дуель із капітаном гвардії, який образив її "дамські манери". Скандал на всю округу!

Та справжні пригоди починаються, коли з’ясовується, що мирний договір — це пастка. Хтось із радників Каменяру хоче війни, щоб захопити грибний ліс, і планує позбутися молодят. Соломія, озброєна мечем і здоровим глуздом, вирішує врятувати ситуацію. Дарій, хоч і знехотя, приєднується до неї — виявляється, він непогано вміє складати пастки з віршів і мотузок. Разом вони тікають із замку, переодягнувшись у селян (Соломія ненавидить спідницю, а Дарій скаржиться, що солома чухає), і вирушають на пошуки доказів зради.

Дорогою їх чекають абсурдні ситуації: бійка з розбійниками, де Соломія перемагає всіх, а Дарій читає їм сонет про милосердя; випадкова зустріч із монашками, які впізнають Соломію і вимагають повернути вкрадену ікону (довга історія); і навіть танець на сільському святі, де Дарій виявляє, що вміє крутити Соломію в повітрі, хоч і падає після цього в бочку з квасом.

Зрештою, розкривши змову, вони повертаються до Каменяру як герої. Шлюб усе ж відбувається, але на своїх умовах: Соломія домовляється, що матиме власну гвардію, а Дарій — бібліотеку без грибів (він їх боїться). І хоч спочатку вони дратують одне одного, поступово між ними виникає дивна дружба — адже хто ще зрозуміє принцесу, яка може зарубати дракона, і принца, який напише про це баладу?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍