Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

- Як враження?

- Очманіти! - широко посміхаючись, відповів Лазар. Та за мить його погляд потьмянів. - Не вистачає цього в житті.

Творець «Атлантиди» розуміюче кивнув і повернувся до працівників. За командою один із них підійшов до пульта і натиснув кілька клавіш, койка підвелася та перемістилася всередину величезного апарата. Через пару секунд на екрані почали з'являтися дані.

- Стан у нормі, не враховуючи травм. Ого! - помітивши щось, чоловік вигукнув, Данило зацікавлено підняв брову. - Його нейронні зв'язки активно зреагували на капсулу, передаючи необхідні сигнали.

- Очікувано, Серг. - з усмішкою зауважив Маховські. Але при цьому жадібно вдивлявся в монітор.

- Та зрозуміло, тільки бачити це на власні очі зовсім інше. Через півроку його можна буде пропустити через військову програму для інвалідів.

- А що мозок?

- Невелике збудження, та загалом - жодних відхилень.

- Чудово, готуйте його до нового етапу. Проте… слідкуйте за енергетичними показниками.

Данило спостерігав за перенесенням і підключенням Лазаря, встигнувши перекинутися з хлопцем парою фраз. І ніхто не помітив, як мовчазний працівник непомітно підключив невеликий прилад до комп'ютерів. А в останній момент забрав його і спокійно вийшов з рештою.

Через кілька хвилин кімната знову пиринула у тишу, тільки мірне дзижчання апаратури давало знати, що тут щось є.