astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

Споглядання усього цього таки трохи заспокоїло дівчину, але її «душевна ідилія» тривала недовго. Зовсім скоро її увагу привернув знайомий чоловічий голос:

- І довго ти збираєшся «киснути» у ванні?

- А, це ти… - промовила Пона, неохоче обертаючись до брата та прикриваючи долонею підбите око.

- Не варто, - промовив той і співчутливо посміхнувся. – Я вже бачив твій синець і хотів би знати, де та від кого ти його отримала.

- Яка різниця? – знизала плечима Пона. – Я все одно нічого не пам’ятаю.

- Ось у цьому і річ, - Ясон був серйозним, як ніколи. – Докоряти тобі не буду, але натомість пропоную звернутися до нарколога та психоаналітика.

- Ти справді думаєш, що я – божевільна наркоманка?! – обурилася дівчина і забрала долоню від свого обличчя.

- На жаль, про це свідчать твої вчинки та поведінка, - стенув плечима брат. – Невже ти не розумієш, що із цим потрібно щось робити? Якщо продовжуватимеш вести такий спосіб життя, то рано чи пізно з тобою станеться щось непоправне.

- Ясон, моє життя – це моя особиста справа. Оскільки, ти і батьки відмовляєтеся утримувати мене, то й не маєте права втручатися у нього.

- Слухай, Помпонія, ти хоч і тупоголова білявка, але все ж таки моя сестра і тому мені не байдуже до твого життя та здоров’я, які ти так бездумно сама ж руйнуєш.

- Я – не тупоголова! – люто гаркнула дівчина і грізно зиркнула на брата. – Іще раз так назвеш мене, то отримаєш межи очі. Це Делла, Кассандра і наша мати – тупоголові! І ти це знаєш не гірше ніж я.

- Тоді чому ти ТАК поводишся?! Невже важко нарешті вгамуватися і зробити те, про що я тебе прошу?

- Сидіти тут увесь час?! – ледь не вила від люті та досади Пона. – Це – гірше ніж в’язниця! Я більше не витримую! Мені вже набридло ховатися від тих клятих «золотих» снобів і увесь час перейматися через те, що вони подумають про мене! Я не винна у тому, що сталося! Він зрадив мене і осоромив на увесь Магр! Хіба я заслужила на ТАКЕ ставлення?!

- Звісно, що ні, - спокійно промовив Ясон, - але це ще не означає, що потрібно псувати життя собі та всім тим, хто про тебе дбає.

- Ти хочеш сказати, що коли кладеш на мою платіжну картку ті кляті «крихти», то дбаєш про мене? – різко запитала Пона, дивлячись з осудом на старшого брата. – Ти дбаєш лише про свою репутацію!

- Можливо, - зло прищурився той, - але не лише про свою власну, а й про репутацію усього аристократичного клану Мінакіс, як його майбутній голова. І більше я не панькатимуся з тобою.

- Та пішов ти, - буркнула Пона і пірнула з головою під воду.

- Ну, ось і «поговорили»… - Ясон був злий на молодшу сестру, але розумів, що не може їй докоряти. Та й постійно сваритися з нею він також не хотів. Дочекавшись, коли її голова покажеться з-під води, він грізно зиркнув їй у вічі і стримано промовив: - Батько хоче бачити тебе.

- Гаразд, через п’ять хвилин я буду у нього, - спокійно промовила Пона. Коли ж вона помітила, що брат не відриває від неї свого грізного погляду, то уїдливо запитала : – Щось іще?

- Так, - кивнув Ясон. – Раджу тобі скористатися медісек камерою*. Оскільки, ти нічого не пам’ятаєш про те, де та з ким була і що робила на протязі кількох останніх днів, то з тобою могло трапитися що завгодно, тому, окрім синця під оком, могли бути і інші неприємні наслідки.

- Брате, я сама знаю, що, де та коли мені робити, - невдоволено буркнула Пона. – Краще займися своїми проблемами, а мої – залиш мені.

- Гаразд, як хочеш, але потім не благай про допомогу.

- І не подумаю, - гордо задерла голову дівчина і вилізла з ванни.

- І тобі не соромно так поводитися? Одягнися! – роздратовано гаркнув Ясон.

- Таке враження, ніби ти ніколи голої дівки не бачив, - скривилася Пона.

- Бачив, але існують певні рамки пристойності. Я – твій старший брат і прошу тебе поводитися гідно.

- О, боже, Посейдон Всесильний… - простогнала Пона. – Як ви всі мене дістали своїми бісовою турботою, співчуттями та повчаннями! А ти – найбільше! Зникни!

- Гаразд, але щоб ти зараз же була у покоях батька! – гаркнув розлючений Ясон і кулею вилетів з ванної кімнати.

_____________________________________________________________________________

медісек камера*- обмежений медичний маніпуляційний комплекс. Має форму бокса, крісла або закритої капсули довжиною до 2,5 метра (фантастичне).

- Нарешті, - промовила дівчина і зітхнула з полегшенням.

Потім вона взяла з полиці м’який рушник і загорнулась у нього. Їй не хотілося йти до батька не тому, що вона боялася його гніву, а через те, що відчувала провину перед ним.    Він був важко хворим і навіть найновіші імплантати та терапія не дуже допомагали йому. Ще, вона не сумнівалася в тому, що Ясон вже встиг розповісти йому про її «походеньки» і тим самим зайвий раз потурбував, як вона вважала, без вагомої причини.

Та вибору тепер не було і, у будь-якому разі, Поні потрібно було поговорити з ним, хоча б тому, що він єдиний міг зрозуміти її та хоч якось допомогти, адже на розуміння та підтримку від матері та старших сестер годі було сподіватися. На жаль, їх цікавили лише вечірки у надхмарних палацах Парадізо, плітки та дорогі речі у дизайнерських крамницях та бутиках.

Попри свої злість та роздратування, вона могла вважати небайдужим іще Ясона, але його постійні докори, повчання та надто скромні фінансові «пожертви» не надто тішили її. На жаль, він бачив у ній лише одну суцільну ходячу проблему, яку потрібно було владнати. Також, Пону злила його зневага не лише до неї, а й до всіх жінок.

Ясон вважав їх ницими і підлими створіннями, якими керувала надмірна жадоба та тваринні інстинкти. Він ніколи близько не підпускав їх до себе, завжди холодно спілкувався з ними і називав хтивими хвойдами. Через це більшість його друзів та знайомих вважали, що він має нетрадиційну сексуальну орієнтацію, але Пона знала, що це не так. З такими думками у голові, вона насухо витерлась рушником, а потім швидко одягнулась у щось більш-менш пристойне, що поспіхом встигла знайти у шафі з одягом.