Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

Першу годину ми просто йшли, поглядаючи на всі боки. Тіньовик виконував свою роботу, а я ж просто збирався з думками, обмірковуючи навичку переміщення. Взагалі, зі слів Гаррета, все було досить просто. Він переміщався на стихіальному плані до точки, де стоїть його або союзна мітка. Сам стихіальний план належав темряві, тому з цим у мене проблем не виникне. Судячи з пояснень Гаррета, це був не підпростір проколу, через який я переміщався, а щось інше. І виглядало, як реальний світ, що втратив фарби. 

Але поки що проблема в мене якраз була в тому, як він провалювався в тінь - за бажанням. Я цього просто не міг зрозуміти.

- Є спосіб, - раптово заговорив Гаррет. - Перенести тебе.

- Але? - я вже розібрався в мові тіньовика, тому помітив незвичайну інтонацію в його словах. Немов, він ще сам не міг вирішити, чи варте воно того.

- Небезпечно. Поговоримо потім.

І знову ми йшли мовчки. Заінтригував та замовк. Покосившись на тіньовика, який спокійно йшов, вирішив поки не ставити запитань, все одно не відповість. Так ми рухалися, поки я не відчув наближення великої істоти. Майже відразу напружився Гаррет, попереджувально піднімаючи руку, і до нас кинулись розвідники з боків.

- Повстаньте!

Я недовго думав, закликаючи тіні. Це явно непроста тварина, занадто великий магічний фон. 

- Голем плоті! - доповів тіньовик нам і одразу поспішив у бік загону.

- Що ви робите в цьому випадку?

Я приготувався до битви, діставши клинок і перебираючи в голові варіанти бою. Голем плоті має високу швидкість регенерації та стійкість до магії. Зростає, пожираючи плоть на своєму шляху, мешкає в Пустках або на насичених магією територіях. Як він до нас дістався, взагалі незрозуміло.

- Утримуємо.

Кивнув. Раз Гаррет тут залишається, немає сенсу відступати. Голем не змусив себе довго чекати. Вивалившись на дорогу, він загальмував, оглядаючись на всі боки кількома головами. Монстр являв собою гору плоті з численними кінцівками, ніби сплетений з різних тіл невмілим химерологом. З бурою шкірою, здутими та горбистими м'язами. Такі тварюки можуть виникати на місцях масового поховання, якщо не провели жодних обрядів. І судячи з невеликого розміру у два метри, цей голем зовсім молодий.

Монстр видав булькаючий звук упереміш із гарчанням і рвонув до нас.

- Убийте його! - наказ і тіні стелячись по землі, кинулись до ворога.

Помах величезної пазуристої лапи пройшов крізь покликану тварюку. Монстр навіть загальмував від несподіванки, поки його не почали шматувати. Я, як і розвідники, не поспішав підходити до голема, таких треба палити магією, або хімією. А кинута стріла темряви розлетілася об шкуру монстра. Це лише підтвердило, що моїми закляттями його не вбити. Як і полум'ям, ця тварюка просто магічним фоном захиститися від вогню.

Тіні залишали лише рани, які тут же загоювалися. Але цього цілком вистачало, щоб відволікати тупуватого голема. Ми завмерли, спостерігаючи, як дві покликані істоти стрибають навколо монстра, більше дратуючи його, ніж завдаючи істотної шкоди. І водночас гора плоті нічого їм не могла зробити.

Я вже думав, підійти, щоб кинути хмару для послаблення голему, та Гаррет зупинивши мене за плече, похитав головою. Так і стояли, ніби в якомусь низькосортному бойовику спостерігаючи за битвою монстрів. І таке вимотувало навіть більше, ніж сам бій. Мені здавалося, що ось-ось і голем зірветься, накидаючись на нас. Але варто було йому тільки попрямувати в нашу сторону, як тінь наскакувала на спину, змушуючи відволіктися на себе.

- Лазарю, убік!

Шакра вже чаклував величезну вогняну кулю. Щойно магія зірвалася з рук старого, подумки наказав тіням піти в різні боки. Голем завис на мить, наважуючись за ким гнатися, і цього вистачило, щоб вогняній кулі впитися в тіло монстра, підпалюючи його. Вереск оглушив не гірше за банші, притиснувши вуха до голови, я дивився за палаючим монстром, який мотався з боку в бік. Від нього відпадали шматки плоті, розсипаючись відразу прахом. І вони боялися моєї магії?! Хвилина агонії і тварюка в розпачі рвонула в бік Шакри.

Не придумавши нічого кращого, я огорнувся щитом і кинувся на зустріч, наказуючи тіням затримати тварюку. Мить і покликані істоти нанизують шматок плоті, що лишився, а мій меч встромляється в єдину голову, що залишилася цілою. Монстр спробував відмахнутися від мене. Та чи через ушкодження, чи просто свою нерозторопність, удар пройшов повз.

Розуміючи, що так просто голем не помре, я відпустив меч, дістаючи ритуальний кинджал. В той же момент монстра влетіло декілька болтів, відштовхуючи трохи назад. Стрибок і я зі всією силою навалююсь на кинджал, всаджуючи по саме руків’я в голову. Майже відразу ж голем обсипався прахом.

- Ха...

Я хотів було висловитися, як величезний потік енергії став вливатися в мене. Упавши на коліна, намагався вдихнути повітря, але нічого не виходило. В очах потемніло, все тіло заніміло. Я помру? Почулися стурбовані голоси, проте вони були такі далекі... 

Заспокойся! Тепер я став сильнішим і впораюся з цим!

Через силу сів, змушуючи себе вдихати і видихати. Зараз мені треба перетравити всю енергію всередині свого ядра, інакше спалю себе повністю. Давалася в знаки практика по вивченню ядра, я хоч розумів, що робити.