Антон Дмитрович Мухарський - Майдан. (Р)Еволюція духу

моменту, дотичність до глобальних зрушень і смертельна небезпека для кожного, хто переступав межу барикад, (а згодом з’ясувалося, що меж барикадам не бу­ло — смерть і тортури чи ув’язнення наздоганяли людей у найрізноманітніших місцях) спровокували цікавий феномен. Майдан перетворився на таке собі неконтрольоване, децентралізоване і нережисоване необарокове (через щиру надмірність і пристрасність) «реаліті-шоу», безупинно трансльоване Інтернетом. Увесь протест відбувався практично в режимі онлайн. Тільки істинною метою цього «реаліті» була не розвага, не нажива, а перемога вільного духу, гідності і честі всього народу, і часто завдяки стільниковому та інтернет-зв’язку, виникала рятівна можливість вижити чи не бути ув’язненим… Це рішуче, жорстке (а згодом жорстоке) протистояння з перших же днів наповнилося елементами карнавалу, театральності, відвертого позування на камеру протестувальників й могутнім стихійним народним творчим началом. Така відкритість світу й безоглядна щирість перед очима мільйонів глядачів залучали на майдан людей краще за будь-яку пропаганду. До того додавалося підсвідоме відчуття, що «в гур­ті — то й смерть не страшна», хоча про смерть, всупереч постійному відчуттю та розумінню її загрози, ніхто й не думав. Феномен полягав у тому, що там, на Майдані перебувати було не страшно, а навіть весело і — моральна підтримка один одного була величезна, присутні там переживали щастя духовної єдності. Позитивні енергії, сподівання на краще ніби ущільнювали простір, який здавався особливо безпечним. До того ж, будь-якої миті можна було розвернутись і піти (свобода вибору існувала для кожного). Як мінімум спуститись у підземний перехід, у царство великого торгового центру з його інфраструктурою — магазинами, кав’ярнями, ресторанами швидкого харчування і виходом через метрополітен до іншого, стривоженого, але мирного світу. Кілька хвилин — і ти в паралельному бутті — безпечному, навіть байдужому до того, що нині відбувалося з тобою, що триває цілодобово на Майдані.

А все це «козацьке бароко», — і лютий спротив, і завзята творчість — почалися зі славнозвісної ялинки, яку в народі назвали «йолкою». «Йолкою», бо, врешті, вигнаний президент колись вжив саме цей русизм. За офіційною версією тодішньої влади, через намір спорудити новорічну ялинку на головній площі міста, були жорстоко побиті студенти, котрі маніфестували там за євроінтеграцію України, влаштувавши «ЄвроМайдан». Тому «Йолка» стала першим спонтанним народним художнім об’єктом революційного Майдану 2014 року. Саме її «захопив» обурений народ, який першого грудня 2013 року невтримною хвилею «залив» Майдан, зібравшись на Віче, що відтоді відбувалося там щонеділі. Здавалося, гнів збурених мас, не маючи іншого виходу, вихлюпнувся на недоведені конструкції для святкової ялинки. «Йолку» не зруйнували, а за лічені години заліпили плакатами і транспарантами, прикрасили першими-ліпшими гаслами і згодом «прикраси» додавалися та змінювалися. Ялинка стала своєрідним символом протесту і «героєм» багатьох протестувальних плакатів і художніх творів. Чи не першим гнівним протестувальним плакатом був той саморобний, невеликого формату, що несла першого грудня художниця Гаяне Атаян (донька Тетяни Яблонської): «ЗЕКА НА ЙОЛКУ». Він здавався тоді надто радикальним. А наступного дня була створена сторінка «Страйк Плакат», де разом з оригіналами професійних і аматорських плакатів на підтримку протесту, з’явився посібник зі створення новорічної ялинки у «тренді сезону». Скажу, що на Андріївському узвозі в художніх майстернях такі об’єкти, згодом прикрашені ще й гумовими кулями і гільзами від патронів, випущених у мітингувальників, були невід’ємним предметом інтер’єру.

Так у мережах Фейсбук та ВКонтакті була створена творча спільнота СтрайкПлакат. Вона активно підтримала всеукраїнський протест проти кривавих подій на Майдані Незалежності, а її активісти створили серію плакатів, які кожен міг завантажити на свій комп’ютер, а потім роздрукувати.

Яскравим і гуманістичним виявився проект в проекті «Я крапля в океані», що поширився по різних містах України. Роботами, викладеними на СтрайкПлакаті послугувалися євромайданівці практично з усіх міст України — виходило вчасно, недорого, креативно.

http://kraplya.com/plakat/

https://scontent-b-fra.xx.fbcdn.net/hphotos-prn1/t1.0-9/1622093_430427840424422_828638639_n.jpg

Тепер, гортаючи публікації на СтрайкПлакаті, бачимо через образи й емоції, вихлюпнуті в Інтеренет, як глибинно день за днем змінювалися реакції суспільства і художників на події в країні, зокрема, на Майдані. Можна написати гостросюжетну драматичну повість, виходячи лише з публікацій та коментарів на цій сторінці. _HYPERLINK “https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1467074230187868&set=a.1467074323521192.1073741827.1466666583561966&type=1”

Довге стояння, по-суті, цілодобове життя на Майдані холодними зимовими місяцями спонукало і до утеплення, й до захисного облаштування не лише простору, а й одягу. А «домашність» і рукотворність обмундирування — саморобні маски-«балаклави», будівельні каски та мотоциклетні шоломи, медичні пов’язки і про­тигази, що складалася з підручних засобів, часто велосипедного чи іншого спортивного (хтось під час січневих сутичок використав навіть сноубордову дошку, щоб убезпечитись від куль), — надавали йому незвичного звучання. Задля оборони використовувались арбалети, рогатки і навіть була побудована і використана (доки силовики її не спалили) велика дерев’яна метальна машина, схожа на середньовічний требушет чи катапульту. Згодом, співробітники Національного художнього музею Ук­раїни забрали її, відновлену, на збереження до своїх фондів.

Майданівці тоді багатьом здавалися схожими на середньовічних лицарів у латах. Захисники перетворювалися на неповоротких, трохи кумедних, трохи загрозливих велетнів.

Це виглядало карнавально, інколи навіть бурлескно. І, як це часто буває у здоровому народному середовищі, життя було щедро просякнуте елементами гумору — жартами, кпинами, жартівливими й навіть задиристими піснями, анекдотами, що врівноважували напругу подій, холод і безсонні ночі. А наявність часу і відсутність руху вимагали виходу енергій. Тож вони логічно трансформувалися у творчість. Тому на Майдані було, як в хаті, чисто прибрано, ані недопалка, ані пляшки, — сухий закон тримали бездоганно, і, як в українській хаті бувала пофарбована кольоровими глинами призьба та розмальована господинею чи обкладена кахлями піч, прикрашений вишитими рушниками божник, так майданівці прикрашали намети та інші об’єкти розписами й написами або плакатами. А ще розписували стіни будівель гаслами, творячи революційний стріт-арт.

Стояли ж на Майдані всі верстви населення України — робітники, селяни, будівельники, військові відставники,