Тетяна Барматті - Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті

У цей час Ніла стурбовано підбігла до дракона, не знаючи, що робити. Зітхнувши, вона попросила дракона перетворитися, але він узагалі ніяк не реагував на її слова, наче одурманений отрутою гриба. Від хвилювання Ніла хотіла добряче його вдарити, почуваючись максимально безпорадно.

– Викинь негайно цей гриб! – суворо промовила вона, привертаючи увагу дракона.

Тихо заричавши, немов боячись налякати фею, дракон невпевнено відкинув гриб подалі, подивившись на Нілу своїми величезними очима з подовженими зіницями. Нілі навіть здалося, що дракон у цей момент почувався дуже сумно, ніби розчарувавшись у всьому на світі. Спантеличено моргнувши, фея ніяк не могла збагнути, що відбувається і від безсилля вона ледве могла придумати, що далі робити?

Можливо, для дракона цей гриб мав зовсім інше значення?

Замислившись про таку можливість, Ніла кілька секунд стояла без руху, помічаючи, як дракон дедалі більше розчаровувався. У цей момент у її голові крутилося безліч здогадок, але вона не могла точно зрозуміти, у чому проблема. Помітивши, що дракон, здається, мав намір знову полетіти, Ніла голосно скрикнула.

Підбігши до гриба, вона схопила його, швидко сказавши, що приймає його безцінний дар, змусивши цим дракона невпевнено завмерти. Побачивши, що її підхід спрацював, Ніла нарешті усвідомила, що це міг бути подарунок дракона, яким він хотів її привабити. Тобто, не простим знаком уваги, а чимось більшим, можливістю встановити їхні близькі стосунки. Дракони ж, як не крути, ящір зі своїми інстинктами!

– Давай полетимо до тебе, добре? – розуміючи, що затримуватися у дворі будинку Азура не вихід, запропонувала Ніла. – Я згодна бути з тобою! – додала вона, щоб до затуманеної свідомості дракона дійшов сенс її слів.

Відповіддю на її зізнання було гучне гарчання, а потім дракон схопив її хвостом і посадив собі на спину, невпевнено злетівши в небо. Утім, він не одразу вирушив до палацу, а зробив кілька кіл у небі, немов показуючи всім, що тепер вона – його пара. Від незручності Нілі хотілося сховатися між його шипами, щоб її ніхто не бачив. Але, природно, прийнявши рішення, вона більше не думала про те, щоб тікати. Це був її чоловік, тому всі повинні були про це знати!

Опинившись на території палацу, фея невпевнено подивилася на свого чоловіка. Перетворився він із дракона майже одразу, ледь помітно похитнувшись. Безумовно, вплив гриба був неслабим, хоч він і намагався це приховати.

Подивившись на всі боки, знайшовши невеликий фонтан із чашею посередині, Ніла поставила свій гриб у чашу, щоб його випадково ніхто не викинув. Це був перший дар, який підніс їй Еріон, і вона збиралася використати його на максимум, перетворивши на найкращу зброю у своїх руках.

– Ти... сказала правду? – уточнив Еріон, уважно спостерігаючи за діями феї. – Хоча, ти вже це сказала і можливості забрати свої слова назад я тобі не дам!

– Навіть якщо це плід твоєї уяви? – поцікавилася лукаво Ніла, хоча не збиралася заперечувати сказане раніше.

Вона вже переконалася в серйозності Еріона і більше не хотіла зволікати. Ну а з його непростим характером і бажанням погрожувати іншим вона з часом розбереться. Усі не без вад, феї теж іноді бувають трохи ексцентричними. Вона могла прийняти Еріона таким, яким він є, доки він не погрожував її рідним і близьким.

Не відповідаючи на запитання Ніли, немов воно було від початку не варте уваги, дракон підійшов ближче, а після міцно обійняв рудоволосу фею. Він не міг сприйняти її слова, як плід своєї уяви, бо внутрішньо наполовину зневірився отримати її згоду. Утім, зараз він не хотів про це ні думати, ні говорити. Настав час зробити все можливе, щоб Ніла залишилася з ним назавжди. Показати їй свою щирість і бажання бути разом, щоб їхнє життя було пов'язане не лише на рівні магії, а й на рівні душ.

Опустивши голову, зустрівшись з уважним поглядом феї, Еріон не витримав і впився в її солодкі губи ніжним поцілунком. Це було те, про що довгий час мріяв, притиснувши маленьку фею до себе сильніше. Тепер він її точно більше ніколи не відпустить і завжди залишиться поруч.

– Ти мій скарб, – зізнався тихо він.

– Скарб?

– Так. Ти найцінніше, що в мене є, – кивнув дракон, анітрохи не бентежачись. – Я ніколи не відпущу тебе, Ніло.

– Тоді тримай своє слово, – промовила без тіні сумнівів Ніла, самостійно потягнувшись за поцілунком. Про це вона мріяла завжди, бажаючи знайти своє місце в житті й того, хто буде поруч попри все. – Або я перетворю твоє життя на пекло! – не забула пригрозити вона, холодно примружившись.