Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

Потрібно щось терміново зробити, інакше подруга не переживе зустрічі із дроу. Тільки якщо вони вирішать захопити її живою, і використовувати, як засіб тиску на мене. У будь-якому іншому випадку вони просто ліквідують її, не бажаючи залишати в живих хоч одного свідка своїх справ. Це звичайна практика дроу в чужих землях: якщо ти з кимось зіткнувся, ліквідуй його, щоб ніхто не зміг розповісти про присутність і дії дроу на чужій території. Так ніхто не зможе вказати, що в справі замішана моя раса.

Утім, я пішла від основної думки: як допомогти Мел. А якщо знову скористатися повітряним батогом? Але цього разу не перекинути себе, як Мел, через голови супротивників, до чого вони вочевидь вже готові. Краще спробувати розсунути стрій моїх ворогів, щоб я змогла пройти в створений прохід. Але як утримати їх від погоні за мною? Щоб вони не кинулися  за мною до порталу? Потрібно або чимось відвернути їхню увагу від мене, що практично неможливо, або поставити заслон у вигляді щита. У принципі, останній варіант - найбільш підходящий. Отже, ним і скористаюся.

Поки я подумки розробляла план дій, на фізичному плані я старанно відбивала всі атаки своїх ворогів. Здійснивши серію маневрів атакуючого плану, я зачепила своїми ударами парочку супротивників. Звісно, це не вивело їх з ладу остаточно, дроу завжди б'ються доти, доки залишаються сили, навіть якщо боєць і поранений, він все одно продовжує битися. У будь-якому разі, кінець бою для дроу означає або смерть, або втрату свідомості, що практично завжди означає подальшу смерть. Виняток становлять тільки тренувальні бої.

Так, поки я то атакувала, то відбивалася, я послідовно створювала заготовки майбутніх заклинань. Нарешті, коли все було готово, я активувала їх. Усе сталося так, як я й задумала. Повітряні батоги, прив'язані до кожної руки, при розведенні рук у боки, пішли за ними, і розсунули стрій моїх супротивників. Я одразу ж побігла в прохід, що утворився, активувавши за собою заслон. Цей щит захищав не стільки від заклинань, скільки від фізичного проникнення. Проти заклинань він довго не протримається, особливо якщо їх буде велика кількість. Тож я бігла, наскільки можливо швидко, стрімко наближаючись до порталу. Обернувшись на мить, я побачила, що щит майже злетів під дією безлічі атакуючих заклинань. Я ще сильніше прискорилася, до порталу залишалося буквально кілька десятків кроків. Практично подолавши потрібну відстань, я спиною відчула, як щит зник, і в мій бік понеслося якесь потужне закляття. Воно було руйнівної властивості, я знала це, але що це за закляття, я не підозрювала.

І ось, коли я, нарешті, досягла порталу, рибкою пірнула в нього, я відчула, як він затремтів. Але все ж, магія перенесення подіяла, і навколишня дійсність на мить зникла, щоб сформувати іншу.

Коли перед моїми очима знову з'явилося світло, я їх відкрила і озирнулася. Ні, це не місто, поруч немає ніякого житла, я опинилася посеред якогось поля. Цього не може бути! Портали ставляться тільки в густонаселених містах, щоб приносити користь суспільству. Який сенс ставити вихід із порталу десь у чистому полі?

І навіть якщо на мить припустити, що цей портал справді вів у таку місцевість, то де Мел? Навколо нікого не було. Жодних ознак життя.

Може те закляття, що летіло в мене, зачепило портал, і збило налаштування координат? Тому я опинилася невідомо де?

Я розвернулася, шукаючи очима вихід із порталу. Його просто не було. Значить, збилися не тільки налаштування координат, а й весь портал закрився? Напевно, на площі був страшний вибух після мого відходу. Адже коли зникає або закривається стаціонарний портал, відбувається різкий стрибок енергії, що звільнилася, вона акумулюється, і в результаті - вибух. Випадковим жертвам, які перебували поблизу, можна тільки поспівчувати. Єдині, кого мені не шкода - це мої переслідувачі. Якщо вони потрапили в зону вибуху, то так їм і треба, якщо ж ні, то навряд чи вони швидко зрозуміють, де я. Відновлення порталу має зайняти не менше тижня. А враховуючи те, що налаштування координат виявилося збитим, то в них практично немає шансів знову знайти мене. Тільки в тому разі, якщо їм усе ж вдалося поставити мітку не тільки на Конду, а й на якусь із моїх речей.

Але зараз не це головне. Як мені дізнатися, де Мел? Що з нею відбувається? Як їй допомогти?

Точно, у мене ж залишився той амулет для зв'язку з нею, який вона мені дала. Я після використання не повертала його Мел, а поклала до себе в рюкзак. Потрібно спробувати ним скористатися.

Але що, якщо вона зараз бореться? Якщо я потурбую її якраз у той момент, коли від її дій залежить її життя. Ні, я не можу своїм занепокоєнням позбавити її шансу на життя. Я повинна зачекати, зв'яжуся з нею пізніше, коли це не підставить її під удар. Або вона сама, якщо все ще буде жива, згадає про амулет і зв'яжеться зі мною. А сама я буду сподіватися і вірити, що їй допоможуть розібратися з дроу там, де вона опинилася.

Вирішивши так, я в знемозі сіла на землю. Уся ця сутичка і біг на межі можливостей неабияк вимотали мене. А враховуючи всі переживання за день, як за себе, так і за Мел, я була на межі. Тільки віра в диво заважала мені опустити руки і розплакатися від безсилля.

Так я й сиділа, страждаючи від переживань і очікування. Минуло не менше півгодини, коли в животі забурчало. Точно, я ж практично нічого не їла за весь день. Тоді час відволіктися, і приготувати щось, щоб втамувати голод.

З цією думкою я полізла в рюкзак. Наскільки я пам'ятаю, я туди склала куплену провізію. Я швидко знайшла загорнутий у спеціальну охолоджувальну тканину згорток із м'ясом. Тепер потрібно знайти матеріал для багаття. Зібравши в купу пожовклі бур'яни, я хотіла скористатися заклинанням для розведення вогню, але щось пішло не так. Я ще раз спробувала активувати давно знайоме заклинання, але нічого не вийшло. Тоді я спробувала створити світлячок, і знову невдача. Використавши ще кілька простеньких заклинань, я переконалася, що, незважаючи на те, що резерв у мене далеко не порожній, магія не діє.